Україна відкрила дорогу своїм дронам для ударів по Росії, знищивши прифронтову ППО

Нові дрони середньої дальності добряче «прорідили» протиповітряну оборону, розташовану на окупованих територіях та у прикордонних районах самої Росії. Самі по собі такі удари не можуть переломити хід війни, вважають військові аналітики, але вони змінюють і його, і динаміку конфлікту.

Ключ до глибокого тилу РФ

Останніми місяцями ЗСУ спрямовують усе більше ресурсів на удари середньої дальності — по зоні, розташованій приблизно за 30–200 км за передовою. Знищуючи дронами засоби ППО та тилові об'єкти забезпечення фронту, Україна зриває просування російських військ і відкриває шлях для далекобійних безпілотників та ракет, які б'ють по НПЗ, нафтосховищах, портах, військових заводах, розповіли Reuters два українські командири, два фахівці з дронів та три військові аналітики.

«Удари середньої дальності відіграють зараз вирішальну роль» у завданні далекобійних ударів по Росії на відстань до 2000 км, сказав Reuters Роберт Бровді, командувач Сил безпілотних систем України. Президент Володимир Зеленський заявив нещодавно, що кількість ударів середньої дальності порівняно з березнем збільшилася вдвічі, а з лютим — учетверо.

Технологічний прорив цієї весни

The Wall Street Journal називає це «імовірно, головною зміною в ході бойових дій цієї весни». Зростає кількість дронів середньої дальності, таких як українські FP-2 та «Чаклун V», американський Hornet, ЗСУ також використовують для ударів супутниковий зв'язок Starlink, якого більше немає у російської армії. Інтенсивна діяльність у сфері досліджень та розробок, а також зростання кількості кваліфікованих пілотів приносять свої плоди, сказав газеті керівник підрозділу БПЛА 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов», який опублікував відеозаписи успішних ударів по об'єктах російської тилової інфраструктури.

Полювання на ворожу ППО

За словами Бровді, його безпілотні сили знищили цього року щонайменше 129 систем ППО на окупованих Росією територіях. У результаті, заявив він минулого тижня, російська армія відчуває їхній дефіцит і змушена використовувати застарілі комплекси та радіолокаційні станції, які були «на озброєнні ще у 60-х роках».

Як розповів Reuters командир 7-го батальйону 414-ї окремої бригади безпілотних систем, його підрозділ займається переважно знищенням цілей на відстані до 100 км від лінії зіткнення. Найбільш цінні, за його словами, — радіолокаційні установки та зенітно-ракетні системи ППО, такі як «Бук», «Тор» та «Панцир».

Війна переноситься за лінію фронту

Безпілотники змінили характер конфлікту настільки, що лінія фронту, можливо, вже не є місцем, де вирішується результат війни, зазначає Bloomberg. Зараз на найпередовіших позиціях перебуває всього по три українські солдати на кілометр, «вони стали тягарем», сказав агентству Микола Бєлєсков, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень у Києві.

Для оборони вони там і не дуже потрібні — ЗСУ навчилися надійно зупиняти російських солдатів за допомогою дронів, внаслідок чого з кінця зими лінія фронту майже не змінилася.

Важливіше те, що Україна, яка страждала від масованих нальотів російських дронів та ракет, що били по її містах та електростанціях, тепер сама може бомбити енергетичні та військові об'єкти в російських регіонах. І засоби ППО окупантів набагато менше заважають її далекобійним дронам та ракетам, у зоні досяжності яких опинилося близько 70% російського населення.

«Перемога неможлива»: паніка в Z-сегменті

У результаті настрої в російській z-спільноті стають дедалі похмурішими, констатує Іван Філіппов, який вивчає її від початку війни. «Навіть ураховуючи рівень вольниці, що панує в z-просторі, тексти на тему "ми рухаємося до поразки" писати все-таки небезпечно», але z-автори все ж намагаються донести до читачів думку, що «війна в глухому куті, перспективи туманні, а перемога неможлива», зазначає Філіппов:

У результаті я читаю кілометри текстів від найрізноманітніших авторів, починаючи від технарів та інженерів, які займаються безпілотниками, і закінчуючи військовими, у яких автори наче формально пишуть про те, що необхідно для перемоги, а на ділі — описують неминучу поразку.