ЗСУ знайшли спосіб нейтралізувати головну тактику російської армії останніх двох років

Ефективність тактики «просочування», за допомогою якої російським солдатам ціною гігантських втрат усе ж вдавалося займати по пару сотень квадратних кілометрів української землі на місяць, зійшла нанівець. З лютого фронт практично встав, а підрозділи ЗСУ все частіше проводять контратаки, відвойовуючи невеликі ділянки.

Темпи просування російської армії цього року виявилися найнижчими за останні два роки, і втрати, які сягають 35 тисяч осіб на місяць, практично не приносять результатів, пише The Wall Street Journal. Українці навчилися вистежувати та ліквідовувати практично всіх солдатів противника за допомогою дронів та груп зачистки, розповів виданню Роб Лі з американського Інституту досліджень зовнішньої політики, який багато часу проводить у Києві та безпосередньо на передовій.

Тактика «просочування» стала головною для ворога з 2025 року; з її допомогою російські генерали, не рахуючись із втратами, намагаються продемонструвати Володимиру Путіну бодай якісь успіхи. Важка техніка на передовій майже не використовується через панування безпілотників, тому солдати групами зазвичай по дві особи намагаються «просочитися» у шпарини в українській обороні. Як писали російські Z-воєнкори, до «передка» в результаті добирається лише 1–2 особи з десяти. Але навіть у такій тактиці «ми спостерігаємо спад віддачі» через адаптацію дій ЗСУ з минулого року, констатує Роб Лі.

Деякі українські підрозділи відточують навички контратакувальних операцій, у яких безпілотники, зокрема й наземні роботизовані платформи, використовуються у тісній зв'язці з піхотою. Успіхи наразі залишаються локальними через хронічний брак особового складу, що не дозволяє ЗСУ досягати великих проривів. Проте на деяких ділянках лінія фронту зараз рухається в обидва боки, тоді як у 2025 році ЗСУ майже повсюдно доводилося лише тримати оборону.

У квітні, за підрахунками Інституту вивчення війни (ISW), російські війська зазнали чистих територіальних втрат, втративши контроль над 116 кв. км. Це відбулося вперше з серпня 2024 року, коли українські частини увійшли в Курську область.

Залежно від того, як експерти класифікують «сіру зону», деякі з них вважають, що останніми тижнями Росія втратила більше території, ніж зайняла; інші вважають, що чистий приріст у неї все ж був, але мінімальний.

Успішні локальні контратаки суттєво піднімають бойовий дух, зазначив у коментарі WSJ командир підрозділу безпілотників Окремої президентської бригади ЗСУ, яка діє на південному фронті.

Удари на «оперативну глибину»

Відчутну допомогу передовій надала стратегія знищення російських цілей дронами середньої дальності, яка сформувалася в останні місяці — зазвичай на відстані 30–200 км за лінією фронту. Завдаючи ударів по системах ППО та об'єктах тилового забезпечення в цій зоні, Україна зриває просування російських військ на полі бою та відкриває шлях для далекобійних безпілотників і ракет, які б'ють по нафтових, портових та військових об'єктах у російських регіонах. Про це Reuters пояснили двоє українських командирів, два фахівці з дронів та три військові аналітики.

За їхніми словами, останнім часом, зокрема завдяки новим технічним можливостям, ЗСУ спрямовують усе більше ресурсів на удари середньої дальності. Це дозволяє нищити не лише радіолокаційні станції, засоби ППО та радіоелектронної боротьби (РЕБ), але й інфраструктуру зв'язку, склади та шляхи доставки боєприпасів, продовольства та екіпірування, командні центри та велику військову техніку в «оперативній глибині». Що в підсумку вкрай ускладнює Росії забезпечення своїх військ на передовій.

Імовірно, це стало головною зміною в ході бойових дій нинішньої весни, зазначає WSJ. Україна задіює дедалі більший парк дронів середньої дальності, таких як «Хорнет» та «FP-2». А використання супутникового зв'язку Starlink, іноді у поєднанні зі штучним інтелектом, дає українським безпілотникам суттєву перевагу.

При цьому ЗСУ вдосконалили й заходи протидії російським безпілотникам середньої дальності, створивши багаторівневу систему захисту, яка включає радіолокаційні станції, засоби РЕБ та групи перехоплювачів, підсумовує Роб Лі.