Повітряний дрон витягнув тяжкопораненого воїна після того, як той насамоті 491 день тримав позицію

49-річний доброволець Костянтин Власенко (позивний «Маґура») з 2-го батальйону 30-ї ОМБр утримував спостережний пункт на самоті протягом 491 дня. Ця історія — поєднання безмежної людської мужності, жаху ізоляції та неймовірних зусиль сотень людей, які відмовилися кидати свого побратима.

Про це повідомляють Миколаївські новини з посиланням на профільне видання «Оборонка» та 10-й армійський корпус ЗСУ.

Костянтин заступив на позицію ще 2 червня 2025 року. Під час одного з переходів його напарник загинув від ворожого обстрілу, і піхотинець залишився на спостережному пункті один. 14 лютого 2026 року російський безпілотник скинув боєприпас, тяжко поранивши бійцю обидві ноги. Через те, що роздроблена кістка фізично заважала йому повзати по воду, він провів собі ампутацію в бліндажі. В інтерв'ю боєць із гіркою іронією згадував: «У мене був тупий ніж, яким я перед тим відкривав тушонку».

Ситуація була критичною та приреченою. Позиція була відрізана річкою Оскіл, щільними мінними полями та безперервним вогнем артилерії. Командування здійснило безліч спроб прорватися до Костянтина пішки та за допомогою наземних роботів, але всі вони провалилися, оскільки ворог критично наростив присутність FPV-дронів у небі. Як зізнався сам Костянтин: «Хлопці не могли дійти... вони ставали "двохсотими"». Боєць настільки не хотів, щоб заради нього гинули інші, що в якийсь момент по рації сказав командирам, що готовий залишитися на позиції назавжди.

Усі ці місяці він перебував у стані абсолютної ізоляції та психологічного тиску. Єдиним зв'язком із життям були українські дрони. Щоночі та щодня він чекав на штурм, знаючи, що в разі прориву підкріплення не прийде фізично.

Окупанти чудово знали, що Костянтин поранений і залишився сам, і влаштували йому справжнє психологічне пекло: скидали на бліндаж спеціальні пристрої-гучномовці, прокручуючи по колу аудіозапис із вимогами здатися. З динаміків лунало: «Братуха, мы знаем, что ты здесь. Твои товарищи тебе не помогут... Тебя ждет плен, обмен и дом». У відповідь на психологічний тиск поранений боєць просто прокричав у небо: «Русский военный корабль, иди...!». Після цього розлючений ворог скинув на його бліндаж дві протитанкові міни, но Костянтин вижив.

Упродовж 491 дня перебування на позиції життя в бійці підтримували українські квадрокоптери. Дронами Костянтину раз на кілька днів доставляли воду, їжу, сигарети, батарейки для рації, медикаменти та боєприпаси. Саме те, що бійцю вчасно скидали антибіотики, сильні знеболювальні та антисептики, дозволило стабілізувати рани та врятувало його від нагноєння та неминучої смерті в окопі.

Коли стало зрозуміло, що наземного шляху немає, командування 10-го армійського корпусу ухвалило рішення робити те, чого ще ніхто у світі не робив. Кілька бригад (30-та ОМБр, 92-та ОШБр, 14-та ОМБр), підрозділи РЕБ, артилерії та ППО об'єдналися заради порятунку однієї людини. Український виробник Gurzuf Defence надав важкий гексакоптер «Heavy Shot Аюдаг-6». Це був величезний ризик: дрон міг перевернутися від будь-якого дисбалансу ваги.

З квадрокоптера Костянтину скинули альпіністську обв'язку Petzl та відеоінструкцію. Він надійно зафіксував себе, і оператор із позивним «Чорний» підняв безпілотник у повітря. Дрон пролетів 16 кілометрів, акуратно огинаючи ворожий РЕБ, вивіз бійця на проміжну точку до наземного робота «Миротворець», а той доставив його до медиків.

Зараз Костянтин Власенко перебуває під наглядом лікарів, його стан стабілізовано, а за свій неймовірний подвиг боєць уже представлений до звання Героя України. Сам Костянтин каже, що вижити в цьому пеклі йому допомогла лише одна думка: «Те, що хтось про мене думає, що мене ніхто не кинув — це і тримало мене весь цей час».