До Миколаївського музею передали унікальну весільну сорочку, вишиту під час Голодомору
До колекції Миколаївського обласного краєзнавчого музею надійшов унікальний експонат — вишита в роки Голодомору весільна сорочка, що стала символом кохання, болю та надії в один із найтрагічніших періодів української історії.
Читайте МН в Telegram: тільки важливі новини
Сорочку вишила Анастасія Шале для своєї дочки Уляни у 1932–1933 роках, коли голод уже накривав країну. Уляна Лук'янівна Баранова народилася 30 грудня 1915 року, і цей виріб став для неї не лише частиною посагу, а й материнським оберегом — турбота в страшний час.
Етнографічно сорочка теж становить цінність: вишита хрестиком, геометричними орнаментами, різнокольоровими нитками. Особливу увагу привертає крій — короткий рукав до ліктя, що було рідкістю на той час.
Анастасія Шале народилася близько 1885 року у селі Єрці (нині Єрківці) Переяславського повіту Київської губернії. У неї було шестеро дітей, усі народилися на Київщині. 1937 року сім'я переїхала до Миколаєва, де сьогодні живуть її нащадки вже у шостому поколінні.
Сорочку дбайливо зберігала праправнучка Анастасії Вікторія Аверіна, а передала її в музей Аня Гайдай. Колектив музею щиро дякує за цей рідкісний дар, наповнений особистою та народною пам'яттю.
Ця вишиванка – не просто предмет одягу, а жива історія, зіткана з ниток кохання, сили та пам'яті. Вона стане частиною постійної експозиції музею, присвяченої повсякденній культурі та трагічним сторінкам XX століття.