Як Ташлицька ГАЕС рятує електрочайник бабусі Гашки

На питання, що дає пересічному українцеві робота Ташлицької гідроакумулювальної електростанції, зокрема й у нових для неї режимах, мій співрозмовник відповідає коротко: люди мають струм у своїх розетках і їхні прилади не горять від перепадів напруги в мережі. Гадаю, це не останній аргумент, аби приділити цій темі окрему увагу.

Третя складова Південноукраїнського енергокомплексу (за хронологією введення в експлуатацію) – Ташлицька ГАЕС 26 січня 2023 року вперше була задіяна енергосистемою України в режимі РВЧ – ручного регулювання відновлення частоти. У воєнний час ТГАЕС стала працювати і як синхронний компенсатор. Що означають ці загадкові терміни? І як задана ними робота впливає на наше з вами життя? За відповідями звертаюся до головного інженера каскаду ГЕС-ГАЕС Сергія МУЗИЧЕНКА.

З відкритих джерел:
Серед сучасних технологій з балансування електроенергії гідроакумулювальні електростанції є найефективнішими та найпоширенішими в світі (до 97 % від усіх регулювальних потужностей). ГАЕС вирізняються тривалим нормативним терміном експлуатації (технологічне устаткування – 40 років, споруди – 100 років), високою маневреністю, часом роботи в турбінному режимі до 4-8 годин на добу.

Просторий кабінет головного фахівця, відповідального за роботу технологічного обладнання гідрокаскаду – Ташлицької гідроакумулювальної й Олександрівської гідро- електростанцій, зустрів ранковим багатолюддям. Користуючись нагодою, милуюся краєвидом за вікном: там через вранішній туман проступають обриси мальовничих берегів Південного Бугу. «Подобається? – підходить ближче мій співрозмовник, впоравшись із терміновими справами початку дня. – Як бачите, промисловий об’єкт може гармонійно співіснувати з прекрасним довкіллям».

– Але це має побачити, чи то зрозуміти кожен українець, ну хоч би кожен мешканець нашого південного краю. І без пояснень та розлогих коментарів тут не обійтися.

- Згоден. Перш за все наголошу, що головне завдання гідроакумулювальної електростанції – далеко не виробництво електроенергії. Хоч логічно було б це припустити, адже вона дійсно генерує електричні кіловати. Та, найперше, будь-яка ГАЕС – це стабілізатор енергосистеми. І зі своєю роботою наша Ташлицька успішно справляється: в часи пікового енергоспоживання продукує додаткові кіловати, коли ж у енергосистемі створюється надлишок генерації бере на себе функції споживача.

А в умовах повномасштабної війни, яка вже понад рік точиться на території України, гідро- та гідроакумулювальні електростанції, що є основним джерелом пікових потужностей і аварійного та частотного резервів, перейшли в розряд архіважливих об’єктів. Саме вони, попри всі зусилля ворога зі знищення української енергетичної інфраструктури, стабілізують нашу енергосистему, дозволяють їй залишатися інтегрованою в ENTSO-E (Європейська енергетична енергосистема – авт.), де існують жорсткі параметри частоти.

- Проте цієї надскладної зими ми мали й багатогодинні відключення світла й блекаут, коли внаслідок п’ятого за рахунком масованого ракетного удару були пошкоджені великі теплові та гідроелектростанції, а блоки АЕС були зупинені.

З відкритих джерел:
На сьогодні лише ГАЕС здатні забезпечити акумулювання та виробіток електроенергії у великих обсягах, необхідних для регулювання об’єднаних енергосистем. У енергосистемі країн ЄС ENTSO-E за сумарної гідроакумулювальної потужності 48 млн кВт ведеться широке будівництво, плануються нові ГАЕС. Реалізація планів дозволить збільшити регулювальну потужність до 96 млн кВт, цього показника мають намір досягти до 2030 р.

- Так. Але зважте на те, що якби Україна не мала стабілізаційцних потужностей, таких відключень було б значно більше і мали б вони куди серйозніші наслідки. Що ж до блекауту 23 листопада минулого року, то саме Ташлицька ГАЕС дала старт відновленню енергосистеми, що на той час перетворилася на декілька розрізнених енергетичних секторів. За командою диспетчера ми увімкнулися в режимі синхронного компенсатора, понизили напругу в мережі 330 кіловольт, дали можливість Південноукраїнській АЕС перейти на цю напругу власними потребами й надалі розвивати енергетичний острів саме від її третього енергоблока. І вже протягом наступного дня, 24 листопада, відбувався активний процес відновлення енергосистеми.

– Це був перший блекаут в історії України.

- І, сподіваюсь, останній. Ми швидко орієнтуємося та вчимося. Диспетчери ПАТ «Укренерго» зрозуміли, що в моменти критичних і нестандартних ситуацій Ташлицька ГАЕС здатна відновлювати та стабілізувати параметри енергосистеми в нашому південному регіоні. Наприклад, були моменти, коли після ракетних обстрілів напруга в мережі 330 кіловольт була зависокою. А коли завищена напруга, обладнання починає відмикатись: десь спрацьовує захист, десь запобіжники горять, або ж ще гірше – устаткування промислових споживачів і побутові прилади населення виходять з ладу. Аби цьому запобігти, перед нами ставлять завдання увімкнутися в режимі синхронного компенсатора. Це проєктний режим наших гідроагрегатів. Проте, в мирний час він не застосовувався. І лише з початком війни в ньому виникла гостра потреба. Тож ми вчилися та набували досвіду, як-то кажуть, у бойових умовах.

В чому суть? Агрегат включається «без води» і двигун регулює мережеву реактивну потужність, зменшуючи або, за потреби, збільшуючи напругу й попутно стабілізуючи частоту.

Це не єдиний режим, яким ми допомагаємо стабілізувати енергосистему. Так, у ситуаціях, коли через обстріли відключалися енергоблоки, нас просили негайно увімкнути генераторний режим. Працюючи в ньому одним агрегатом, ми здатні підтримували південний сектор енергосистеми 4 години. Якщо це два чи три гідроагрегати, видача потужності збільшується, але час роботи скорочується. Все залежить від поставленого диспетчером завдання. Аналогічна ситуація й з насосним режимом. Тоді у випадку надлишкової генерації ташлицькі гідроагрегати беруть на себе додаткове енергоспоживання.

Так було завжди. Просто у воєнний час значення та потреба в балансуючих потужностях зросли в рази.

- Враховуючи такі властивості Ташлицької ГАЕС компанія «Енергоатом» ще в мирний час вивела станцію на балансуючий ринок електроенергії. Сьогодні, наскільки мені відомо, ви освоїли ще один сегмент енергоринку, а саме ринок допоміжних послуг.

З довідки ПрАТ НЕК «Укренерго»: В умовах війни робота ГАЕС, в тому числі Ташлицької ГАЕС, стабілізує роботу енергосистеми, забезпечує пікове навантаження, та дає змогу почати відновлення енергосистеми при «блекаутах».
Результати моделювань, виконані у межах підготовки Звіту з оцінки відповідності (достатності) генерувальних потужностей, свідчать про те, що передбачена проектом розвитку Ташлицької ГАЕС сертифікація гідроагрегатів №№1, 2 для надання ручних резервів відновлення частоти рРВЧ відповідає критерію оптимальності.

- Саме так. На балансуючому ринку ми працюємо з березня 2020-го. Відтоді режим роботи каскаду ГЕС-ГАЕС змінився: нас вмикають не лише у вечірні та ранішні максимуми, а й удень. Що ж до допоміжних послуг у режимі ручного відновлення частоти, то, як і з режимом синхронного компенсатора, для нас це був ще один новий досвід і нові напрацювання. У режимі РВЧ сьогодні працює третій гідроагрегат Ташлицької ГАЕС. Свого часу фахівці НЕК «Укренерго», згідно з Кодексом системи передачі, піддали його спеціальним випробуванням.

Свідоцтвом про відповідність вимогам до допоміжних послуг зафіксований обсяг резерву потужності – 30 мегават. Що це означає? За командою оператора (тому й ручний режим) наш гідроагрегат №3 може знизити навантаження генератора зі 160-ти до 130 мегават, зберігаючи всі технічні параметри електроенергії – це частота, напруга, реактивна потужність. Аналогічний і зворотний процес – збільшення потужності зі 130-ти до 160 мегават. Що дає такий режим енергосистемі? Перш за все, гнучкість. І розуміння того, що в неї є резерв потужності різних ступенів, який можна використати для відновлення, це одна з найперших вимог Кодексу системи передачі.

У цьому режимі особливо важлива оперативність ГАЕС: 30 мегават потужності наш агрегат набирає за 15 секунд. Важливо, що в такому переході коливання частоти мінімальне.

Уперше Ташлицька ГАЕС у режимі РВЧ була задіяна 26 січня 2023 року. Тоді за командою диспетчера ми 9 діб працювали на розвантаження енергосистеми.

- Ця послуга платна?

- Так. Більш того, оплачується не лише безпосередня робота на ринку допоміжних послуг, а й готовність надати такі послуги. Тарифи, звичайно, різні. Тож ми приносимо компанії додатковий прибуток.

– Пане Сегію, наскільки доречно, на Вашу думку, піклуватися про заробітки у час війни?

- Давайте поглянемо на це з такого ракурсу: кожна зароблена нами копійка – це податки, а податки – це розвиток економіки. Недарма держава закликає сьогодні бізнес повертатися в Україну, розвиватися та працювати, тому що економіку треба відновлювати. Інакше країні не вижити.

- Про значення Ташлицької ГАЕС для надійної роботи енергосистеми ми поговорили, роль станції в діяльності експлуатаційної компанії «Енергоатом» з’ясували. То речі дуже важливі, але, так би мовити, загальні. А давайте окреслимо, що дає Ташлицька ГАЕС пересічним громадянам, приміром, такій собі бабусі Гашці, яка мешкає в сусідньому селі, має в своєму господарстві козу Мотьку та любить онука Дмитрика.

- Завдячуючи нашій роботі старенькі холодильник, телевізор і електрочайник бабусі Гашки досі «живі». І вона може заварити запашний чай та пригостити ним свого дорого онука. Зручно буде бабусі й доїти пізно ввечері свою козу Мотьку, бо лампочка в клуні світить рівно, не мигає та не тухне. Ось так.

А якщо говорити серйозно, то в питаннях утримання енергосистеми у випадках розбалансу, обстрілів, блекауту тощо стабілізаційні потужності, які забезпечують саме ГАЕС, надважливі та незамінні. Тому до кінця року ми маємо намір отримати сертифікати на роботу в режимі РВЧ для першого та другого ташлицьких гідроагрегатів. Виконані свого часу реконструкції їхніх систем керування дозволяють це зробити без додаткових витрат. А от енергосистема замість тридцяти мегават резерву потужності матиме дев’яносто. Є й ціла низка інших планів. Дещо ми втілюємо вже зараз, щось відкладаємо на після Перемоги. Для нас, як і для всіх українців, вона сьогодні – головний пріоритет.

Розмову завершено. Сергій Музиченко повертається до щоденних справ. Судячи зі стосу паперів на його столі та кількості людей у приймальні, їх у головного інженера того дня було чимало. Звичайний день. Звичайна робота. Якби не війна за вікном. Вона прибрала з облич усмішки, додавши натомість зосередженості та рішучості. Кожен на своєму місці працює на Перемогу.

Бесіду вела Галина Медвінська