Миколаївський краєзнавець знайшов унікальний номер журналу, в якому вийшла стаття про Володимира Рюміна
Гартуючи старі підшивки журналів, які почали виходити в Україні у двадцяті роки минулого століття, краєзнавець Анатолій Пацюк зустрів цікавий матеріал про миколаївського вченого, викладача та популяризатора технічних знань Володимира Володимировича Рюміна (1874-1937).
Його батько приїхав до Миколаєва наприкінці ХІХ століття і був призначений губернським технічним інспектором. Після закінчення лодзинського ремісничого вищого училища та університету сюди приїхав і син Володимир. Спочатку він працював на ракетному заводі, а потім перейшов на викладацьку діяльність до залізничного та середньотехнічного училища.
Володимир Рюмін редагував та видавав журнали «Фізик-аматор», «Електрика та життя», написав сотні науково-популярних статей, здобув також популярність як талановитий белетрист, автор захоплюючих творів на тему наукової фантастики. Один із перших відзначив і підтримав наукові дослідження вченого-самородка Ціолковського.
На жаль, важке спадкове захворювання та наростаюча глухота не дозволили Володимиру Володимировичу продовжувати викладацьку діяльність, але він, у періоди покращення здоров'я, як і раніше, вів широку просвітницьку діяльність.
Статтю було надруковано у журналі «Знання» №6 за 1927 рік і присвячувалося 35-річчю літературної діяльності нашого відомого городянина.
«Цей журнал видавався в Харкові, столиці України на той час, з періодичністю двічі на місяць і вважався одним із найкращих періодичних видань, присвячених питанням науки і техніки, друкував багато різноманітних матеріалів, корисних як у народному господарстві, так і в побутовому житті людей – пише Анатолій Пацюк.
Також він зазначає, що публікація про ювіляра включала і рідкісне фото Володимира Рюміна із онукою.
Анатолій Пацюк називає ім'я онуки – Оля. За його свідченням, Ольга на початку нинішнього століття була ще живою, проживала в Києві, а також володіла частиною будинку в Миколаєві за адресою Артилерійська, 13, в якому Володимир Володимирович прожив понад 40 років. У її миколаївській квартирі зберігалися меблі, книги, документи та фотоальбоми, що належали родині Рюміних.