Раньше окупанти не хотіли на передову, зараз мріють збігти з Херсонщини, – Кім

— Скажіть, будь ласка, ви говорили про те, що масованим обстрілом ворог намагається помститися Збройним силам. Тож поділіться найсвіжішими даними, щоб якось підтримати всіх українців та мешканців Миколаївщини, зокрема. Які успіхи в українських Збройних сил у Миколаївській області?

— Зараз з появою техніки, яку надають наші партнери, активізувався дуже партизанський рух, який не лише дає координати та повну інформацію, де знаходяться окупанти Херсонської області. Але й самі включилися і власноруч ліквідують загарбників та співробітників із ними. Тому зараз до окупантів дійшло, що далеко дістають наші ЗСУ. І тому в них настрої, скажімо так, упадницькі. Раніше вони не хотіли їхати на передову, а зараз хочуть виїхати взагалі із Херсонської області, бо не знають, куди буде направлено наступний удар наших ЗСУ.

— Також ви говорили, що Миколаївська область у лідерах серед регіонів за кількістю знищених різних керівників та генералів Російської Федерації. Можете хоч кілька прізвищ назвати, щоб нас додатково якось мотивувати і втішити?

— Давайте так, я взагалі не запам'ятовую прізвища цих негарних людей загалом. Я запам'ятовую тільки за яких обставин це було. Я пам'ятаю, коли там у лісосмузі прилетіло, вони ховалися разом із «ДНРівцями», два їхні джипи розбили і вони оточили лісок і в пакети складали генералів своїх. Загалом, коли вбивають генералів чи керівників штабу, вони оточують цілий район, дуже панікують, бігають, бо не знають, що робити далі. І вони, я не знаю, як так їм виходить, там же не відкритий конкурс, не демократична країна. Там вони призначають когось на південь керувати, зараз уже не нападом, не обороною, а просто побути. Я так розумію, що через історичну послідовність загиблих на південному напрямку, то охочих зараз немає. Але чекатимемо нового російського генерала. Вони ставлять рекорди із прибуття, як кажуть, «негативний рекорд» щодо знаходження на території окупованих територій. Чекаємо на нового генерала російського, ставитимемо нові негативні рекорди.

— І ще, як ви зараз оцінюєте можливість прямого наступу ворога на Миколаїв по суші?

- Важко сказати. Давайте так, якщо за теорією ймовірності оцінювати — десять відсотків.

— Десять відсотків, і це на сьогодні не погано.

- Саме так. Десять відсотків є, та й гаразд.

- Яка небезпека для міста з моря?

— Для міста майже немає, для регіону це більше стосується Одеського регіону щодо висадки. Але вони готові з першого дня до висадження десанту. Десант, за тими ж перехопленнями, вони теж не дурні, вони не хочуть висаджуватись без підтримки суходолом. Тож висадка не буде у напрямку Одеси. А щодо місця, то у нас найскладніший у Європі фарватер, бо до нас треба ще дійти, щоб висадитися. Бо загрози з моря не бачу.

— Ви вже згадали про обласний центр. Як живе Миколаїв у ці дні під час постійних повітряних тривог та ракетних обстрілів, а зараз їх справді побільшало?

— Коли сонце сяє — живе добре, ми всі посміхаємося. Коли дощик — усі ховаються, ховаються більше, ніж від обстрілу. Тому так і живемо, всі звикли до війни і живемо своїм життям і ховаємося, коли по нас стріляють.

— І ще про партизанський рух питання. Чи не заважають спати вибухи складів загарбників із боку окупованого Херсона?

— Ви знаєте, з тими людьми, з якими спілкуюся, вони радіють. Вони радіють, коли це знімають і дуже довго чекають. І був час, коли вони втомилися, і почали їхати, а зараз вони знову чекають, і розуміють, що ЗСУ просувається у напрямку Херсона. І вони радіють, коли знищують ворожу техніку та боєкомплекти.