У Вознесенську диспетчер залізничної станції, незважаючи на вибухи, попередила машиніста поїзда про зруйнований міст
Залізні люди
Залізниці відіграють важливу роль в обороні України від Росії – вони забирають людей з-під вогню і доставляють допомогу. Незважаючи на небезпеку, продовжують свою роботу тисячі залізничників.
Один із таких випадків, який розповіла прес-служба Одеської залізниці, стався 2 березня. Того дня, коли путінські орки намагалися взяти Вознесенськ.
На залізничній станції "Вознесенськ" чергувала Любов Бучко.
Вибухи та постріли лунали зовсім поруч. Вили сирени, закликаючи мирних жителів пройти в укриття.
І тут на маршруті очікуваного поїзда із сусідньої станції Мартинівська на Вознесенськ, пролунав сильний вибух. Згасла індикація на приладах і зв'язок з машиністом зник. Виявилося, щоб зупинити просування ворожої техніки, підірвали міст на одноколійному перегоні Вознесенськ – к.п. 1141 км.
Любов Бучко залишилася на посту, щоб забезпечити пропуск поїзда з вибухонебезпечним вантажем – зрідженим газом. Знову і знову вона зверталася до машиніста, але у відповідь тиша. Коли за розкладом поїзд уже мав прибути, зв'язок так і не відновився. А бойові дії йшли недалеко від станції!
Зрештою, в ефірі з'являється така довгоочікувана відповідь – машиніст на зв'язку! Диспетчер доповіла, що рух на станцію «Вознесенськ» неможливий через руйнування мосту! Далі – доповідь про обставини події керівництву та поїзному диспетчеру.
Любов Бучко залишалася на зв'язку з машиністом поїзда доти, доки потяг із вибухонебезпечним вантажем не вивели на станцію Мартинівська.
Після підтвердження прибуття в кінцеву точку Любов полегшено видихнула: «Тепер уже можна й бігти до бомбосховища!”
"Вашими молитвами, мужністю та Любов'ю", – підтвердив машиніст
Війна руйнує та лякає. І війна ж демонструє нам зразки неймовірної сміливості наших колег – справді залізних людей за духом, силою характеру та відданістю справі.