Через п'ять років після загибелі присвоєно звання Героя миколаївському льотчику Олександру Жиброву: завдяки йому встояв Південь України

Для Миколаєва ім'я цієї людини має сакральне значення: у найкритичніший момент, 24 лютого 2022 року, командир миколаївської авіаційної ескадрильї прийняв бій, який фактично зірвав плани ворога на блискавичне захоплення Півдня України.

Об этом сообщают Николаевские новости з посиланням на офіційні укази та командування Повітряних сил ЗСУ.

Кульбакине: миколаївський дім і крила українських асів

Уся військова та особиста доля підполковника Жиброва була нерозривно пов'язана з Миколаєвом.

З квітня 2017 року він служив, а з жовтня 2019 року — очолював авіаційну ескадрилью 299-ї бригади тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Никифорова. Пункт постійної дислокації цієї славетної бригади штурмовиків Су-25 — військовий аеродром Кульбакине в Миколаєві. Тут був його дім, тут жила його родина — дружина та донька.

Але головне — у Кульбакиному Жибров створив унікальну миколаївську школу штурмової авіації. Він особисто виховав та навчив ціле покоління молодих миколаївських асів, які пізніше самі стали легендами та Героями України: Ростислава Лазаренка, Данила Мурашка, Вадима Благовісного та Єгора Середюка.

«За цією молоддю наше майбутнє», — повторював командир. Він дав їм крила, а самі учні пізніше з ніжністю згадували, що миколаївський «комеск» Жибров оберігав їх, як власних синів.

Подвиг, що врятував Миколаїв від оточення

У ніч проти 24 лютого 2022 року Миколаїв та аеродром Кульбакине здригнулися від масованих ударів російських ракет. В умовах хаосу перших хвилин війни підполковник Жибров проявив залізну витримку: він скоординував дії підлеглих і успішно вивів усю бойову техніку своєї ескадрильї з-під удару. Літаки було врятовано на оперативних аеродромах.

Але часу на відпочинок не було: з Криму на Херсон, Мелітополь та Миколаїв рухалися нескінченні танкові та броньовані колони РФ. Окупанти планували з ходу форсувати Дніпро та взяти Миколаїв у кільце, влаштувавши на півдні другий Маріуполь.

Підполковник Жибров особисто очолив пару штурмовиків Су-25 і вилетів на перехоплення. У небі над Чаплинкою він виявив гігантську колону понтонно-мостової та броньованої техніки ворога, яка намагалася вийти до Нової Каховки.

• Перший удар: Миколаївський комеск зайшов на ціль і ювелірно скинув бомби. Понтонні машини та танки перетворилися на вогняне місиво. Просування росіян до переправ на Миколаїв було тимчасово паралізовано. Це дало миколаївському гарнізону дорогоцінний час — кілька діб, щоб організувати оборону міста, окопатися та підготуватися до зустрічі ворога.

• Вогняний таран: Під час виходу з атаки штурмовик Жиброва було підбито ворожою системою ППО. Літак загорівся і став некерованим. Маючи секунди на катапультування, підполковник Жибров прийняв рішення залишитися в кабіні. Він спрямував свій палаючий Су-25 прямо в найгустіше скупчення вцілілої російської техніки. Висоти для розкриття парашута при спробі залишити літак у останню мить уже не вистачило...

Повернення додому

Оскільки Чаплинка опинилася в глибокій окупації, тіло пілота довго не могли повернути. Місцеві жителі поховали його просто біля уламків літака. Лише наприкінці грудня 2022 року в межах важких обмінів вдалося повернути командира додому. Александр Жибров загинув як справжній командир — попереду своїх підлеглих, обличчям до ворога. Своїм подвигом він виграв час, врятував миколаївські літаки, які потім місяцями знищували окупантів, і не дав ворогу закрити Миколаїв у смертельний капкан.

Сьогодні Миколаїв носить горде звання «Місто-герой». І в цьому званні назавжди залишиться частка подвигу підполковника Олександра Жиброва — миколаївського командира, який закрив собою рідний Південь. Вічна слава Герою України!