З березня в Олешки доставили лише 4 тонни продовольства: страшні свідчення російської блокади

У цих умовах Україна організовує унікальні операції з порятунку цивільного населення: українські військові та волонтери доправляють продовольство безпосередньо через Дніпро за допомогою важких безпілотників. Про це повідомляють Миколаївські новини з посиланням на Херсонську ОВА, волонтерські організації та свідчення місцевих жителів.

Небесний міст життя: 4 тонни продуктів на 100 локацій

Оскільки окупанти фактично позбавили місцевих жителів можливості залишити місто, з березня 2026 року Херсонська ОВА спільно з підрозділами Сил оборони України системно доправляє продовольство через Дніпро. В одній із найбільших операцій — доставці близько 4000 кілограмів продуктів одразу на 100 локацій в Олешках — брали участь 30-й корпус морської піхоти, тактична група «Гром», 34-та бригада морської піхоти «Борисфен», підрозділ «Болгаричі» 11-ї бригади НГУ, 34-й полк Національної гвардії та 79-й прикордонний загін.

Однак російські війська намагаються зірвати ці місії порятунку. За словами голови Херсонської ОВА Олександра Прокудіна, окупанти збивають безпілотники з їжею, забирають або перепродають продукти, призначені для дітей та літніх людей. Самих же жителів Олешок за отримання української гуманітарної допомоги затримують, кидають «на підвал», жорстоко б'ють і піддають насильству. Прокудін наголосив, що блокування допомоги та створення умов для голоду — це військові злочини, за які кожен причетний понесе невідворотну відповідальність.

«Вам загрожують дрони в повітрі та міни на землі»: як Олешки опинилися в ізоляції

Від Херсона Олешки відокремлюють лише дев'ять кілометрів через Дніпро, які раніше можна було подолати мостом. Тепер міст закритий, а міста опинилися по різні боки фронту. До вересня 2026 року ситуація погіршилася настільки, що критичною її називають і в Україні, і навіть у Кремлі, де Дмитро Пєсков визнав катастрофічний стан справ.

Олешки стали прифронтовим містом восени 2022 року після відступу РФ з Херсона, а влітку 2023-го сильно постраждали від затоплення через підрив Каховської ГЕС. З розширенням ролі FPV-дронів ситуація загострилася до межі: територію навколо міста замінували так щільно, що до початку 2026 року в'їхати і виїхати звідти стало дуже складно. У січні 2026 року в Олешках зачинився останній магазин, а до кінця травня припинилося будь-яке постачання. За даними Human Rights Watch, у місті настав повний комунальний колапс: немає світла та газу, люди перейшли на дров'яні печі і бояться виходити за водою через дрони, що кружляють у повітрі, та розкидані вздовж вулиць міни.

«Варять суп із трави та їдять собак»: страшні свідчення з блокади

Зв'язок із містом утримується з великим трудом — жителі не виходять на зв'язок місяцями або телефонують на короткі хвилини, зарядивши телефони від генераторів. «У людей закінчилися продукти, вони варять собі супчик із травою, кидають туди портулак, лободу, щирицю. Про тварин я вже навіть не кажу, їм найгірше, а я просто ридаю і не розумію, що робити», — розповіла «Українській правді» місцева жителька.

Влітку містян рятували городи та натуральний обмін. «Усе, що ще можна купити, коштує, наприклад, тисячу рублів. Кілограм цукру чи солі — тисячу рублів, упаковка "Цитрамону" — тисячу рублів. Але насправді гроші вже нічого не коштують, тому що, скільки б у тебе їх не було, ніхто нічого не продає», — описує ситуацію голова евакуйованої української адміністрації Олешок Тетяна Гасаненко. Дехто ризикує життям і вирушає на велосипедах за 20 кілометрів у село Раденськ, звідки пішки несе на собі по 85 кілограмів їжі на кілька родин.

Голод перейшов усі мислимі межі. Гасаненко заявила УП, що в місті почали їсти собак: «Ще тиждень тому я заперечувала таку інформацію, але зараз людина звідти мені це підтвердила. Їсти насправді нічого. Ситуація погіршується не просто з кожним днем, вона погіршується з кожною годиною». Окупанти відбирають їжу навіть у місцевих, через що жителі вивішують на парканах відчайдушні написи: «Продуктів немає» або «Живуть старі».

Лікарня з підвалом тіл: останній форпост міста

Раніше знесилених від голоду людей привозили до місцевої лікарні, щоб хоча б трохи підгодувати. Але зараз ця установа практично не працює: немає медикаментів, обладнання та палива для генераторів. «Лікарня просить місцевих жителів приносити якісь каші, крупи чи все, що є, щоб нагодувати хоча б сніданком лежачих хворих з ампутаціями. Це єдине місце, куди люди ще можуть прийти переночувати, тому що його не обстрілюють», — каже волонтерка Ксенія Архипова.

Найстрашніше відбувається у підвалах лікарні. За її словами, російські війська не дають жителям міста самостійно ховати загиблих, тому що «хочуть відвезти тіла на експертизу до Генічеська й видати висновок, що це ЗСУ розстрілюють людей». Через руйнування моргу та ці цинічні заборони в лікарняному підвалі з травня накопичилося близько 100 тіл. «Там усе тече і смердить, тіла просто накопичують. Ми знаємо випадки, коли тіла людей просто лежать під пекучим сонцем і їх ніхто не прибирає. У кращому разі, якщо загиблий комусь знайомий, людина може прикрити тіло гілками чи якоюсь тканиною», — розповідає Гасаненко. Деякі місцеві тихо ховають близьких просто у дворах та на огородах.

Заручники «живого щита»

Зараз в Олешках залишаються близько півтори тисячі осіб (включаючи 40 дітей), а в прилеглих селах — ще 4 тисячі (з них 150 дітей). До війни тут проживали 40 тисяч осіб. У блокаді застрягли маломобільні та літні люди, громадяни без документів (оформити паспорт без виїзду неможливо, а гуманітарний коридор РФ відкривати відмовляється), а також чоловіки призовного віку, які побоюються бути відправленими до російської армії з блокпостів.

Організованої евакуації з міста немає. З українського боку кажуть, що російська армія не хоче відпускати цивільних, тому що їхня присутність стримує удари ЗСУ. ЩО КАЖУТЬ ОКУПАНТИ, НЕЗРОЗУМІЛО: РОСІЙСЬКІ ВИДАННЯ ПИШУТЬ, ЩО НЕ ЗНАЙШЛИ КОМЕНТАРІВ ОКУПАЦІЙНОЇ ВЛАДИ ПРО ТЕ, ЧОМУ ВОНИ НЕ ОРГАНІЗОВУЮТЬ ВИЇЗД ЛЮДЕЙ З ОЛЕШОК.

При цьому, згідно з Женевськими конвенціями, саме країна-окупант зобов'язана всіма наявними засобами забезпечувати населення продовольством та медикаментами. Поки окупанти прирікають місто на вимирання, Україна продовжує ризикувати та доправляти допомогу повітрям.