Чиновники соцслужб п’ять років «не помічали» катування шести дітей у сімейному дитбудинку

Коментарi:

П’ять років — із 2019 по 2024 рік — дитячий будинок сімейного типу функціонував як справжній ізольований застінок, де шестеро дітей віком від 3 до 10 років зазнавали витонченого, системного садизму.

У Дніпропетровській області суд розгляне справу прийомних батьків, які роками знущалися з вихованців. Соцслужби та ювенальні інспектори, які регулярно відвідували родину, весь цей час «не помічали» ні синців, ні фізичного виснаження дітей.

Про це повідомляють Миколаївські новини з посиланням на Офіс Генерального прокурора.

Вихователі не просто застосовували «покарання» — вони цілеспрямовано ламали дитячу психіку та гідність. Дітей позбавили імен, замінивши їх матерними кличками. Дівчат насильно стригли наголо та шмагали стеблами троянд.

За найменший «проступок» чи спробу взяти їжу без дозволу дітей тижнями морили голодом на хлібі й воді, змушували спати на голій дошці, ставати колінами на гречку та ходити по камінню до закривавлених стоп. Садизм доходив до дикості: дітей саджали на ланцюг, надягали собачий нашийник, примушували імітувати поведінку тварин і їсти з землі. А побиття ременями з металевими пряжками та палицями було щоденною рутиною. Одному з хлопчиків опікун з розбігу вдарив ногою в голову та продовжував бити кулаками, а дівчинку пошмагали лозиною по обличчю лише за те, що вона загубила голку, коли намагалася зашити свій одяг.

Головне й найстрашніше питання в цій історії: де весь цей час були соцслужби?

За законом дитячий будинок сімейного типу — це не приватна закрита територія, а об'єкт постійного державного контролю. Чиновники служби у справах дітей, соціальні працівники, ювенальні інспектори та медики зобов’язані регулярно (у тому числі раптово) відвідувати такі родини. До їхніх прямих обов'язків входить:

  • Оцінка фізичного стану дітей (а сліди від стеблей троянд, гематоми від пряжок, синці та фізичне виснаження не помітити неможливо);

  • Контроль умов проживання та харчування;

  • Особисті розмови з вихованцями наодинці, без присутності опікунів.

Як перевіряючі органи роками підписували звіти про «задовільні умови», поки в будинку відбувалася дикість? Як дитбудинку щороку продовжували статус, а вихователі справно отримували державні виплати на утримання та виховання катованих дітей? На ці питання тепер має відповісти слідство.

Жахлива правда виплила нагору не завдяки плановій перевірці чиновників, а тільки тому, що найстарший із вихованців змог вступити до навчального закладу, вирватися з цього пекла й уперше в житті не побоявся розповісти про все чужим людям.

Наразі функціонування дитячого будинку припинено, а дітей влаштовано до нових прийомних родин. Досудове розслідування завершено, обвинувальний акт за ч. 1 ст. 28, ч. 1, 2 ст. 127 КК України (систематичне катування, вчинене групою осіб) направлено до суду. Нелюдам-вихователям загрожує реальний тюремний строк.