В Україні розпродають залишки легендарної «Артемсолі» по 250 гривень за кілограм

За кілька років війни сезон домашніх заготовок для українських господинь ускладнився ще однією проблемою. Багато хто скаржиться, що імпортна сіль псує маринади: овочі втрачають хрускіт, а банки безжально «вибухають». На цьому тлі в мережі розпочався справжній бум на залишки дефіцитної соледарської «Артемсолі», ціни на яку злетіли до космічних висот.

Про це повідомляють Миколаївські новини

Пачка солі коштує як «крило від шатла»: приклади з маркетплейсів

Після того як навесні 2022 року через бойові дії та руйнування зупинилося держпідприємство «Артемсіль» у Донецькій області, звична кам'яна сіль у біло-блакитних пачках стала дефіцитом.

Сьогодні підприємливі продавці масово виставляють на маркетплейсах запаси минулих років. Ціни на Rozetka та інших великих торгових майданчиках шокують:

• За одну класичну картонну пачку «Артемсолі» вагою 1,5 кг продавці зараз просять від 250 до 350 грн (для порівняння — звичайна сіль у супермаркетах коштує близько 25–30 грн).

• Варіант тієї ж оригінальної соледарської солі, але в поліетиленовому пакеті вагою 1 кг, виставляють за ціною 190 гривень.

• На дошках оголошень можна знайти й гуртові пропозиції — наприклад, мішок соледарської солі вагою 5 кг обійдеться покупцеві в 999 гривень!

Продавці чудово розуміють, що заради гарантованої якості консервації люди готові переплачувати за перевірений роками бренд.

Ризик натрапити на підробку: покупці скаржаться на фальсифікат

Поки одні шукають заначки довоєнної солі, інші б'ють на сполох. У відгуках на маркетплейсах та на форумах з'явилася величезна кількість скарг від розчарованих покупців, які віддали по 250 гривень за пачку, а отримали фальсифікат.

Споживачі зазначають характерні маркери підробленої «Артемсолі»:

• Занадто білосніжна упаковка: Оригінальний довоєнний картон ніколи не був ідеально білим — він мав сіруватий, технічний відтінок. Шахраї ж друкують пачки на сучасному яскраво-білому глянцевому картоні.

• Інше маркування: Шрифти, розташування штрих-кодів, дати виробництва та номери партій на фальшивих пачках не відповідають тим стандартам, які використовував завод до закриття.

• Звичайна сіль усередині: Шахраї використовують найпростішу схему — купують імпортну сіль, фасують її в кустарно віддруковані коробки з логотипом «Артемсіль» і продають господаркам із націнкою в 1000%. Сіль усередині, звісно, солона, але до соляних шахт Соледара вона не має жодного стосунку й так само зіпсує закрутки.

Що зараз відбувається в Соледарі: чи налагодили окупанти видобуток?

У мережі періодично спливають чутки про те, що російські окупаційні війська нібито намагаються запустити виробництво на захоплених потужностях ДП «Артемсіль». Однак реальна ситуація на серпень 2026 року показує, що це технічно неможливо.

За даними супутникових знімків та звітів військових адміністрацій, Соледар за три роки практично стертий із лиця землі. Вся наземна інфраструктура «Артемсолі» — цехи, пакувальні лінії, склади та адміністративні будівлі — повністю спалена й перетворена на руїни. Самі соляні шахти, глибина яких перевищує 300 метрів, повністю знеструмлені, а ліфти та вентиляційні стволи зруйновані. У росіян немає ні інженерів, ні обладнання, ні колосальних енергоресурсів, щоб відновити видобуток. Тому жодного «виробництва» соледарської солі під окупацією не існує й бути не може.

Яка сіль зараз продається в Україні?

Дефіциту солі на полицях супермаркетів (АТБ, Сільпо, Новус) давно немає. Український ринок повністю переорієнтувався на імпорт, і зараз у магазинах можна зустріти продукцію кількох країн:

• Румунія та Польща: Кам'яна сіль із румунських шахт (Sare Turda) або польська (Kłodawa). Вона сірувата, великого помолу й зовні найбільше схожа на соледарську.

• Туреччина та Греція: Морська кухонна сіль середнього та великого помолу.

• Країни ЄС: Білосніжна, ультрадрібна виварна сіль класу «Екстра».

• Україна: Продукція найстарішої Дрогобицької солеварні (Львівська область). Крім того, у травні 2026 року на Одещині на повну потужність нарешті вийшов новий Чорноморський солезавод, який випаровує сіль із морської води й уже закриває до 50% внутрішніх потреб країни в харчовій солі класу «Екстра».

Яка сіль НЕ підходить для закруток і чому?

Для маринадів категорично не можна використовувати два популярні види магазинної солі:

• Дрібна сіль класу «Екстра» з антизлежувачами: У дрібну імпортну сіль практично завжди додають хімічні речовини — фероціанід калію (добавка Е536 або Е535). Цей компонент не дає солі збиватися в тверді грудки. Однак у банці з огірками чи помідорами ця хімія вступає в реакцію: овочі стають м'якими та слизькими, маринад каламутніє, починається бродіння, і кришки просто зриває.

• Йодована сіль (деких видів): Раніше сіль йодували йодидом калію, який при нагріванні давав гіркоту та забарвлював овочі в темний колір. Зараз імпортну сіль збагачують стабільнішим йодатом калію, він не боїться окропу. Але для традиційного квашення (капусти чи огірків у бочках) йодована сіль усе одно під забороною — йод вбиває молочнокислі бактерії та гальмує природний процес ферментації.

Що купувати, щоб заощадити 250 гривень?

Не потрібно витрачати шалені гроші на залишки «Артемсолі» з рук. Щоб консервація стояла всю зиму, шукайте в супермаркетах велику кам'яну або морську імпортну сіль БЕЗ добавок (без Е536) та БЕЗ позначки «йодована». Ідеально підходить румунська або польська велика сіль у поліетиленових пачках по 1 кг. Головне правило — перед покупкою переверніть пачку та прочитайте склад: там має бути вказаний тільки хлорид натрію (NaCl) і нічого більше.