Сильніші за війну: птахи і звірі Миколаївського зоопарку ігнорують сирени повітряних тривог

Збереження повноцінного раціону та безпеки для звірів і птахів – завдання найкращого зоопарку України. Заклад продовжує працювати, готувати нові експозиції та зберігає статус важливої частини світового співтовариства.

Поки ми спілкувалися з директором зоопарку Володимиром Топчієм, у Миколаєві двічі оголошували повітряну тривогу. Відвідувачів попросили негайно пройти до укриття, а я в ці хвилини спостерігав за реакцією тварин на гучні сирени. Новосели зоопарку – дві величезні сейшельські черепахи Фелікс та Амалька – спокійно продовжували хрумати зелену траву. Ватажок прайду Ланк та дві його левиці навіть оком не моргнули, дрімаючи в затінку стіни. А рожеві та білі фламінго, здається, прокуняли всю тривогу на одній нозі. Лише поні біля огорожі чомусь кумедно били копитами по землі.

На Острові звірів взагалі, здається, було байдуже – в місті панувала майже сорокаградусна спека, і тварини більше потерпали саме від літньої задухи. Пташине і звірине товариство хоч і живе в тривозі, але без стресу і під надійним захистом людей, які завжди поруч, щоб нагодувати, вилікувати і зберегти життя.

Ракетою по найкращому зоопарку України

Володимир Топчій працює в зоопарку майже пів століття. І останні чотири роки стали часом неймовірних випробувань. Коли почався російський наступ, ворожа бронетехніка була за кілометр від вольєрів. На Херсонському шосе, що поруч, добровольці монтували редути з шин і готувалися відбиватися від танків «коктейлями Молотова». Довкілля здригалося від ударів із повітря. За кілька метрів від маєтку білої ведмедиці Сметанки впав шматок крилатої ракети. Гатили окупанти з реактивних систем залпового вогню, один із восьми снарядів застряг у доріжці алеї. Він там так і залишився як нагадування про руйнівну силу війни та наміри агресора.

До статусу найкращого зоопарку України додам статус найгероїчнішого. Ризик облоги міста, евакуація, щоденні прильоти паралізували місцеве життя громади. Закривалися магазини і великі підприємства, зупинився комунальний транспорт. Не стало питної води і зникло світло. Люди тікали з міста. А що зоопарк? Тут понад три з половиною тисячі мешканців, чотириста видів тварин! Розглядали навіть найгірший сценарій: евакуйовувати вглиб країни слонів, бегемотів, тигрів, верблюдів, жирафів. Але була стійка надія – на Сили оборони. І вона справдилася. ЗСУ і миколаївці відігнали окупантів від міста. А перед зоопарком постав виклик – робота в екстремальних умовах.

Напоїти, нагодувати, вилікувати

Місто набуло статусу прифронтового. Враховуючи, що місцевий бюджет обмілів, а зоопарк на другий день війни було закрито для відвідувачів, виникла проблема з фінансуванням. Допомогли друзі і колеги. Попри те, що містяни збирали гроші на армію, вивозили літніх людей у безпечні місця, допомагали звірам і птахам. У зоопарк понесли яблука, банани, крупи, м'ясо, яйця.

У квітні було перебито водогін Дніпро-Миколаїв. У міський водопровід закачали солону воду з лиману, тож нічим стало напувати тварин. Воду почали возити в бочках з Одеси, Кропивницького. А потім пробурили дві свердловини. Вода виявилася надто жорсткою, непридатною для пиття. Врятували ситуацію завдяки змонтованим установкам зворотного осмосу. А для поповнення бюджету в онлайні продавали квитки для віртуальної екскурсії зоопарком.

– Тоді телефонували з усього світу – США, Польщі, Ізраїлю, Мексики, Іспанії, Австралії, – згадує Володимир Топчій. – Гроші від квитків використали на придбання кормів. Одночасно допомога надходила від колег із зоопарків Чехії, Німеччини, Естонії. А з польських Лодзя та Варшави привезли сублімовані корми.

У червні 2022-го в зоопарк повернулися відвідувачі.

Шведський маршрут

Підтримка Миколаївського зоопарку вийшла за межі України і перетворилася на міжнародний рух солідарності. Серед тих, хто і досі його підтримує шведський волонтер Джонні Ерікссон. На фурі «Сканія» він курсує українськими дорогами, доправляючи гуманітарні вантажі у найгарячіші куточки країни. Днями скандинавський волонтер здійснив складний рейс, подолавши важкий і небезпечний шлях до спекотної Миколаївщини. Він привіз гуманітарку в Софіївку Березнегуватського старостинського округу. А ще в кузові його вантажівки був особливий вантаж. Джонні особисто передавав зоопарку сім тонн повнораціонного корму для котячих, більшість з якого складають м’ясні компоненти.

«Нарешті розвантажили цей рейс, – поділився враженнями про успішну поїздку волонтер. – Тепер попереду ще тисяча кілометрів до українсько-польського кордону і далі додому. Дякую всім від щирого серця, хто допомагав внесками на цей транспорт».

Попри повітряні тривоги та складну логістику, іноземні друзі продовжують відкривати збори та возити найнеобхідніше.

Цьогоріч Миколаїв приймав візитерку з Нюрнберга – представницю Європейської групи зі слонів Ніколь Шервінські, яка завітала до наших велетнів Дінкара та Шанті. Вона передала спеціальні сітки для сіна з природних матеріалів від майстра Гаррі Вайта. Головна ж мета її сміливого візиту була науковою: вплив бойових дій на поведінку та психіку найбільших ссавців планети.

Виклики сьогодення

Володимир Топчій, крім керівництва закладом у Миколаєві, очолює Асоціацію зоопарків України, тому його голос у професійному середовищі звучить особливо вагомо. Свого часу директор виступав у Сан-Дієго на конференції Всесвітньої асоціації зоопарків та акваріумів, готував доповідь на саміті Європейської асоціації у Португалії за участю представників із 71 країни. Адже і під час війни важливо не лише виживати, а й розвиватися, проводити наукову роботу та готувати майбутній обмін тваринами.

- Які найбільші виклики сьогодення? – запитую у Володимира Топчія.

- Нестача кадрів і обмежене фінансування, – не приховує директор. – Таких волонтерів, як Джонні Ерікссон, небагато. Сміливців їхати в нашу прифронтову область під обстріли обмаль. Але найбільше бракує фахівців на робочих місцях. Потрібні інженер з охорони праці, фахівець з комп'ютерних технологій, спеціаліст із публічних закупівель та тендерів, а також робітники з догляду. Загалом маємо 50 вакансій. Відверто скажу, 80 відсотків людей працюють на мінімальний оклад, тому в Миколаєві не знайти водіїв, теслярів, електрозварників. Тож ставку робимо на наших «стариків», вони сьогодні йдуть у бій.

Життя триває

Так склалося, що зоопарки в Україні залишаються унікальними установами, що не підпорядковуються напряму жодному з профільних міністерств. Через це в складні часи, ділиться Володимир Топчій, фактично ні до кого звернутися по пряму державну допомогу, окрім міської громади та колег.

Але попри всі воєнні виклики, принцип роботи залишається непорушним: умови утримання тварин та їхній щоденний раціон у воєнний час не повинні відрізнятися від мирного періоду. Чи тигр, чи папуга мають отримувати належний догляд, ветеринарне обслуговування і відповідне харчування незалежно від обставин.

Попри постійні тривоги, зоопарк живе повноцінним життям. На початку осені тут підбивають підсумки традиційного регіонального конкурсу дитячого малюнка, і стіни закладу прикрасили кілька десятків зворушливих дитячих робіт. Одночасно триває активна підготовка до міжнародних заходів. Зокрема, фахівці підготували відеопрезентацію про життя та роботу Миколаївського зоопарку для щорічної конференції Європейської асоціації зоопарків та акваріумів, що незабаром відбудеться в Парижі.

Та найголовнішим показником того, що заклад живе, є поповнення пташиного та звіриного товариства. Тут з'явилося потомство у чорних лебедів, котячих лемурів, кінкажу, кенгуру Беннета. Відкрито експозицію капібар та черепах.

Усі ці маленькі й великі перемоги доводять, що навіть у найважчі часи острів живої природи залишається символом стійкості, надії та незламної любові до життя. Двері Миколаївського зоопарку відчинені для кожного, хто шукає розради та вірить у завтрашній день.