Пекучий біль і вічна шана: в Олександрівці родинам полеглих Воїнів вручили посмертні нагороди
В Олександрівці відбулася церемонія, від якої стискалося серце та забігала сльоза навіть у найміцніших. Вручення державних нагород родинам полеглих Захисників України – це хвилини, в яких переплелися пекучий біль, невимовна гордість і глибока шана всієї громади.
Селищний голова Микола Бензар разом із представником Вознесенського РТЦК та СП, капітаном Андрієм Астененком, передали ордени тим, хто тепер тримає небачений біль у своїх долонях – батькам, дружинам, дітям.
Жоден шматочок металу, жодна стрічка не здатні повернути найдорожчих людей чи загоїти рани від їхньої втрати. Але ці нагороди – вічне свідчення того, що воїни віддали найцінніше заради життя кожного з нас:
Данііл Виноградчий
Старший солдат, старший стрілець-оператор 14-ї окремої механізованої бригади (в/ч А1008). Був призваний у листопаді 2022 року. 15 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Першотравневого на Харківщині Данііл загинув. Його орден «За мужність» ІІІ ступеня отримати батьки – Юлія Володимирівна та Олександр Васильович.
Сергій Солодовнік
Солдат, стрілець-санітар 3-го механізованого батальйону (в/ч А4718). 15 липня 2023 року поліг у боях біля Кліщіївки на Донеччині. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та рятував життя побратимів. Його посмертний орден «За мужність» ІІІ ступеня з тремтінням у руках прийняв син Єгор, для якого батько назавжди залишиться взірцем Героя.
Геннадій Добрянський
Головний сержант взводу морської піхоти (в/ч А4548). 5 червня 2023 року під час штурму поблизу Великої Новосілки на Донеччині Геннадій прийняв свій останній бій. Нагороди Героя – орден «За мужність»
ІІІ ступеня, відзнаку «За оборону України» та відомчий «Хрест доблесті» – передали дружині Любові Юріївні, дітям та батькам.
Вони були різними людьми, з власними мріями та планами на майбутнє. Але їх об’єднав найбільший подвиг – любов до рідної землі й готовність йти за неї до самого кінця.
Пам’ять про кожного з них має жити не лише в карбуванні державних указів, а й у серці кожного мешканця громади. Поки ми пам’ятаємо їхні імена – вони залишаються серед нас. Вічна слава та низький уклін Героям.