Рибне господарство Півдня України після війни – у Миколаєві презентували нові підходи
Українське рибне господарство за час повномасштабної війни втратило частину підприємств, виробничих потужностей і традиційних центрів розвитку. Особливо сильно ці зміни позначилися на півдні країни.
Про нинішній стан галузі, кадрові проблеми та нові підходи до підготовки фахівців говорили під час пресконференції в Миколаєві.
Залежність від імпорту та потреба у власній продукції
Одним зі спікерів заходу став доктор біологічних наук, керівник проєкту AQUABATOR в Україні від Херсонського державного аграрно-економічного університету Павло Кутіщев. Значну частину розмови присвятили залежності українського ринку від імпортної продукції та необхідності розвивати власне рибництво.
Сьогодні близько 80 відсотків рибної продукції, яку споживають українці, — імпортна. Наше завдання — розвивати власне виробництво, сучасні технології та готувати фахівців, які працюватимуть в українській аквакультурі, — зазначив Павло Кутіщев.
За його словами, проблема полягає не лише у кількості підприємств, які вдалося зберегти або відновити. Для розвитку галузі необхідно одночасно підтримувати виробництво, освіту та наукові розробки. Особливо це актуально для південних областей, де до війни працювала значна кількість підприємств рибного господарства.
Релокація бізнесу та практичні відеокурси
Одним із найбільш постраждалих регіонів стала Херсонщина. Частина підприємств через бойові дії була змушена припинити діяльність, інші шукали можливості для переміщення виробництва. Один із таких виробників переїхав на Одещину та зміг відновити роботу.
Нині на підприємстві працює близько 150 людей, а виробництво охоплює повний цикл — від інкубації ікри до вирощування та переробки риби. Саме цей досвід зараз використовують для підготовки навчальних матеріалів у межах AQUABATOR.
Команда проєкту проводить на підприємстві зйомки відеокурсів, які мають показати технологічні процеси безпосередньо в умовах діючого виробництва.
Ми знімаємо відеокурси на базі підприємства, яке має повний цикл вирощування риби — від інкубації до переробки готової продукції. Це приклад українського бізнесу, який попри війну відновив виробництво і сьогодні передає свій практичний досвід майбутнім фахівцям, — розповів Кутіщев.
Цифрові платформи та віртуальні акваферми
Окремим питанням залишається збереження кадрового потенціалу. Херсонський державний аграрно-економічний університет після релокації до Кропивницького продовжив підготовку фахівців за спеціальністю «Водні біоресурси та аквакультура». Відповідна наукова школа працює понад пів століття.
Під час заходу йшлося і про те, як змінюються підходи до навчання. Учасники AQUABATOR працюють над цифровими інструментами, які можуть використовуватися як у підготовці студентів, так і представниками бізнесу.
Зокрема, проєкт передбачає створення цифрової платформи з навчальними матеріалами, практичними відеокурсами та іншими ресурсами для людей, пов’язаних з аквакультурою. Також розробляються цифрові двійники акваферм, інтерактивні програми та віртуальні тури.
Близько 200 підприємців і майбутніх фахівців отримають сучасні знання, практичні навички та необхідні інструменти для створення й розвитку власних підприємств у сфері аквакультури. Ми закладаємо основу для відновлення української галузі після війни, — сказав Павло Кутіщев.