У миколаївській 123-й бригаді вчать бойових наземних роботів долати смугу перешкод (фото)
Миколаївська 123-тя бригада безпілотних систем продовжує системну підготовку операторів наземних роботизованих комплексів. Як бойові роботи вчаться долати штучні перешкоди та чому миколаївські воїни залишаються лідерами у технологічній війні.
Сучасна війна на виснаження вже давно переросла у протистояння технологій, інженерів та програмних рішень. Головне завдання сьогодні — зберегти життя наших людей, замінивши штурмовиків і логістів на передовій «розумним залізом». У цьому напрямку Миколаївська 123-тя окрема бригада безпілотних систем — без перебільшення, попереду всіх. У підрозділі триває жорстка та системна підготовка операторів наземних роботизованих комплексів (НРК).
Про це повідомляють Миколаївські новини з посиланням на пресслужбу бригади.
Миколаївські бійці були першими, хто почав масово й успішно впроваджувати інновації у найскладніших умовах. Саме оператори 123-ї бригади увійшли в історію цієї війни, успішно висадивши першого бойового наземного робота на окуповану Кінбурнську косу.
Покришки в сторону: як тренують сталевих бійців
Сьогоднішні тренування — це полігонне відпрацювання нових навичок. Щоб роботи не підвели в реальному бою під обстрілами, для них створили спеціальну смугу перешкод.
Під час тестів на шляху безпілотних платформ встановили барикади з автомобільних шин. Завданням НРК було не просто об’їхати перепону, а послідовно й потужно відштовхувати, розтягувати та таранити покришки, самостійно прокладаючи дорогу та очищаючи шлях для штурмової піхоти, яка йде слідом. Для операторів це ідеальний шанс перевірити:
- Швидкість відгуку гусеничних і колісних платформ на команди;
- Точність дистанційного керування в умовах поганої видимості;
- Живучість і здатність робота зберігати стійкість та зчеплення під час сильних фізичних ударів і зіткнень.
Завдання для роботів: від логістики до мінування
123-тя бригада постійно розширює функціонал своїх наземних помічників. Окрім тарану перешкод, ці комплекси на передовій виконують найнебезпечнішу роботу: дистанційно мінують позиції ворога, непомітно підвозять провізію та набої в окопи на «нуль», а також евакуйовують поранених бійців із поля бою під прикриттям димових завіс.
Кожне таке тренування на полігоні — це ще один важливий крок до того, щоб у реальному бою замість людини ризикував виключно шматок металу. Технології працюють на результат, і миколаївські інженери щодня доводять це на практиці.