ФДМУ «зібрав пазл» Миколаївського глиноземного заводу: підприємство готове до приватизації

Розпорошені активи, які російський олігарх Олег Дерипаска навмисно сховав у десятках різних фірм, нарешті об'єднано в єдиний майновий комплекс. Завод повністю готовий до відкритих торгів, які заплановані на кінець 2026 року зі стартовою ціною 6,27 мільярда гривен. Про це повідомляють Миколаївські новини з посиланням на Фонд державного майна України (ФДМУ).

Пастка Дерипаски та блискавичний удар держави (2023 рік)

Коли у 2023 році Вищий антикорупційний суд (ВАКС) ухвалив рішення стягнути активи Олега Дерипаски в дохід держави, юристи зіткнулися з хитрою схемою. Російський олігарх володів МГЗ не як єдиним підприємством, а навмисно розосередив його по частинах. Це було зроблено для того, щоб у разі санкцій завод неможливо було забрати або запустити без його особистого контролю.

Виробничі цехи значилися за однією фірмою, земля та токсичні шламові поля — за іншою, а унікальний Дніпро-Бузький морський порт, через причали якого кораблі везли сировину (боксити) з Гвінеї та Бразилії, контролювався третіми структурами. Навіть 500 тисяч тонн бокситів на складах вартістю понад 2 мільярди гривень юридично належали підставній компанії в Євросоюзі.

Щоб структури олігарха не встигли розпродати гіганта по шматочках, Мін'юст та правоохоронці у 2023 році завдали максимально жорсткого та дробного юридичного удару. Держава конфіскувала все окремо: корпоративні права материнських компаній («Алюміній України» та «Гуардон Україна»), понад 150 будівель, 240 одиниць спецтехніки, причальний комплекс та 12 земельних ділянок.

Проте цей вимушений крок породив іншу проблему — завод перетворився на юридичну «макулатуру». Держава отримала сотні ізольованих свідоцтв про право власності. У такому вигляді виставити МГЗ на аукціон було неможливо: жоден міжнародний інвестор не купив би «шматок цеху без причалу та землі». Крім того, шламові поля (головна екологічна загроза Півдня) фактично «зависли в повітрі».

Як ФДМУ збирав «пазл» (2024–2026 роки)

У березні 2024 року ФДМУ офіційно став єдиним власником МГЗ, після чого розпочалася колосальна невидима робота, яка розтягнулася на два роки. Команда Департаменту по роботі з санкційними активами ФДМУ спільно з колективом заводу пройшла через кілька найскладніших етапів:

1. Зняття арештів (2024–2025 рр.): Юристи роками ходили по судах, знімаючи сотні заборон, застав та арештів, накладених на різні об'єкти заводу в межах інших кримінальних справ.
2. Націоналізація сировини (квітень 2025 року): СБУ та суди остаточно змогли націоналізувати ті самі 500 тисяч тонн бокситів, перекривши лазівки європейських фірм олігарха.
3. Ревізія та консолідація майна (2025 – червень 2026 рр.): Фахівці вручну провели детальний огляд понад 250 будівель і споруд, а також 103 одиниць автотехніки. Кожну складову частину оцінили та підготували до внесення у статутний капітал.

Фінал марафону: червень 2026 року

Червень 2026 року став критичною точкою та жорстким дедлайном, який встановив голова ФДМУ Дмитро Наталуха. Збільшення капіталу потрібно було обов'язково відобразити у фінансовій звітності МГЗ за перше півріччя, щоб приступити до формування стартової ціни.

Марафон завершився буквально днями. 19 та 26 червня 2026 року було підписано фінальні акти, згідно з якими вся нерухомість, земля, причали та транспорт офіційно повернулися «додому» — до статутного капіталу МГЗ, який успішно збільшили. Розрізнені шматки імперії Дерипаски остаточно «зшиті» в один легальний державний об'єкт.

Що далі?

Голова ФДМУ Дмитро Наталуха раніше наголошував, що завдання Фонду — не просто забрати актив у ворога, а повернути його в економіку та гарантувати безпеку людей.

Наразі МГЗ повністю готовий до великої приватизації. Торги заплановані на кінець цього року. При цьому головною умовою для майбутнього покупця стане не лише перезапуск виробництва, а й мільярдні інвестиції в модернізацію та безпеку шламових полів, що дозволить остаточно захистити Миколаївщину від екологічної катастрофи.