Орденський демарш: чотири президенти України повернули Польщі найвищу нагороду через передвиборчі ігри Варшави

Слідом за Володимиром Зеленським від найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла — офіційно та публічно відмовилися ще три експрезиденти України: Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко.

Усі чотири лідери незалежної України повернули свої ордени назад до Канцелярії польського президента Кароля Навроцького, продемонструвавши абсолютну солідарність та жорстку відмову підігрувати внутрішнім політичним інтригам сусідньої країни. Про це повідомляють Миколаївські новини

Аргументація українських президентів: чому вони повернули нагороди?

Кожен із лідерів висловив свою принципову позицію, яка чітко показує, що Варшава перейшла межу дипломатичної поваги:

• Володимир Зеленський діяв максимально рішуче та іронічно. Не чекаючи офіційного завершення процедур у Варшаві, він відправив фізичний орден Навроцькому звичайною кур'єрською доставкою. Президент України завдав ювелірного удару по нагородній системі Польщі, заявивши: «Якщо у Варшаві вважають, що цей найвищий символ довіри може спокійно залишатися у Катерини II, фашистського диктатора Беніто Муссоліні та лобіста Кремля Герхарда Шредера, то ми в Україні не будемо цьому заважати».

• Леонід Кучма у своєму зверненні наголосив на неприпустимості диктату. Він зазначив, що не дозволить жодній іноземній державі — навіть найближчому союзнику — диктувати суверенній Україні, як їй писати власну історію та як називати свої військові підрозділи під час важкої війни за виживання.

• Віктор Ющенко заявив, що цей орден зачіпає почуття мільйонів українців. За його словами, спроба влаштувати публічну страту воюючому президенту за назву військової частини є образою для всього українського народу та армії, яка зараз стримує російські танки на передовій.

• Петро Порошенко також приєднався до демаршу і повернув нагороду, підкресливши, що найвища польська відзнака не може використовуватися як інструмент радикального популізму та політичного тиску на Україну в моменти критичних випробувань.

Політика, гроші та вибори: що насправді стоїть за скандалом?

Всупереч гучним заявам польських чиновників, у цій кризі реальна історична пам'ять перебуває на останньому місці. На першому — чиста політика, гроші та майбутні вибори в Польщі.

Електоральний популізм перед виборами

У Польщі триває запекла внутрішня бороба за владу між ліберальним урядом Дональда Туска та правим крилом на чолі з президентом Каролем Навроцьким напередодні парламентських виборів. Тему УПА почали активно розкручувати ультрарадикали. Щоб перехопити у них голоси консервативних виборців, Навроцький вирішив влаштувати гучний «патріотичний» демарш з орденом Зеленського, перетворивши найвищу нагороду на банальний інструмент внутрішньої передвиборчої технології.

Економічний егоїзм і гроші

Перший емоційний шок 2022 року минув, і на перший план вийшли фінанси. Польський аграрний сектор, перевізники та дрібний бізнес побачили в Україні потужного та небезпечного конкурента на європейському ринку. Польські політики свідомо підігрівають антиукраїнські настрої серед фермерів під соусом захисту власної кишені, прикриваючись історією.

Історія, яку вже давно простили

Найбільший абсурд ситуації полягає в тому, що питання Волинської трагедії та ОУН-УПА між Києвом та Варшавою було юридично та морально вирішено ще за президентства Леоніда Кучми та Александра Квасневського.

Ще у 1997 році два президенти підписали історичну Декларацію про примирення, а у 2003 році вивели універсальну християнську формулу: «Прощаємо і просимо прощення». Тоді польське суспільство та еліти погодилися, що складне минуле потрібно залишити історикам. Сьогоднішнє розкручування цієї теми правими силами Польщі — це штучне оживлення старих ран заради швидких політичних дивідендів.

Що далі: фіаско Варшави та загроза нового витка кризи

Поки що незрозуміло, чи збираються Київ і Варшава обмежитися багато в чому символічними реакціями на те, що сталося, чи будуть ескалювати ситуацію далі — і якщо так, то до якої межі.

Проте очевидно: якщо метою Варшави було змусити Київ переглянути його політику історичної пам'яті, то в цьому плані вона зазнала нищівного фіаско. Окремий центр спеціальних операцій «Північ» явно і надалі буде «імені Героїв УПА», незважаючи (і навіть всупереч) на всю фрустрацію поляків з цього приводу.

Українсько-польські відносини, цілком імовірно, підуть на новий виток кризи, глибину якої зараз передбачити складно. Серед польських політиків лунають голоси, які закликають владу саботувати роботу жешувського аеропорту — головного логістичного хабу в постачанні західної військової допомоги в Україну, або блокувати щойно розпочаті Києвом переговори про вступ до ЄС. Втім, ці заклики — ніщо порівняно з пропозиціями перевірити співробітників польських державних органів на українське походження, які пролунали минулого тижня в Сеймі.

У будь-якому разі, вже зараз можна впевнено передбачити, що близько мільйона українських громадян, які нині перебувають на території Польщі, навряд чи найближчим часом відчують тепліше ставлення з боку польського суспільства, яке правішає на очах. Антиукраїнський сентимент у ньому напередодні парламентських виборів підтримуватиметься представниками головних політичних таборів.