Від пораненого дрона до армії роботів: історія комбата миколаївської 123-ї бригади, який створив унікальний батальйон безпілотників

Сучасна війна — це не лише окопи, бруд та свист снарядів. Це війна інтелекту, технологій та залізної волі. Група комунікацій Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь» у межах циклу «Командири Перемоги» розповіла історію, яка найкраще ілюструє це тектонічне зрушення на фронті. Денис — комбат миколаївської 123-ї окремої бригади ТрО з позывним «Гулівер». І він пройшов шлях від командира розвідувального взводу до творця першого батальйону безпілотних систем, Про це повідомляють Миколаївські новини з посиланням на фб-сторінку 123-ї бригади.

Від одного пораненого «матраца» до технологічної армії

Його війна розпочалася у найважчий час — у 2022 році. Вознесенськ, Олександрівка, Посад-Покровське — «Гулівер» зі своїми бійцями був там, де земля горіла під ногами, а ворог рвався вперед. Але переломним моментом, що змінив його погляд на тактику бою, стала поява в підрозділі першого квадрокоптера DJI Matrice 300 RTK. На фронті цю незамінну «птичку» ласкаво називають «матрацом».

«Ми ставилися до нього як до побратима, — згадує Денис. — Його ранило осколками, його обстрілювали, мы нескінченно його ремонтували, шукали рідкі запчастини. Але те, що він давав нам у небі, було безцінним».

Перший же бойовий виліт під Снігурівкою розставив усе по місцях. Точне коригування нашої артилерії, один спалений ворожий БТР — і «Гулівер» остаточно зрозумів: майбутнє цієї війни за технологіями. Сьогодні під його орудою вже не один дрон, а цілий батальйон безпілотних систем. Підрозділ, який бачить, плаває та жалить ворога там, де той звик почуватися у повній безпеці.

Інженерна відвага: як перехитрити смерть

Драматизм боїв у дельті Дніпра складно передати словами. Безкрайні очерети, протоки, острови, які ворог перетворював на глухі мінні пастки. Йти туди живою силою в лоб — означало зазнавати величезних втрат. І тоді «Гулівер» зробив ставку на інженерну думку, створивши багаторівневу систему знищення противника просто з повітря.

У небі працювала чітка ієрархія: потужне безпілотне «крило» здалеку вираховувало координати цілей; маленькі «Мавіки» ювелірними скидами завдавали перших ударів, дезорієнтуючи ворога; а слідом влітали швидкісні FPV-дрони, які випалювали живу силу окупантів навіть у найглибших та найзамаскованіших бліндажах.

Саме хлопці «Гулівера» одними з перших на південному напрямку почали масово використовувати FPV-дрони з нічними камерами. Вони позбавили ворога сну та спокою, перетворивши темряву на свого союзника. Окремим, майже ювелірним мистецтвом стало дистанційне мінування річкових проток за допомогою надводних платформ. Тихі, непомітні українські дрони перетворювали звичайні човни окупантів на палаючі смолоскипи, намертво заблокувавши їм логістику.

Філософія комбата: роботи замість життів

Денис — яскравий представник нового покоління українських офіцерів. Для нього утримати позицію за будь-яку ціну не означає «завалити» її тілами своїх солдатів. Головний пріоритет комбата — зберегти людей.

«Ми маємо раз і назавжди відійти від практики утримання позицій виключно живою силою, — переконаний "Гулівер". — Наші наземні та надводні роботи, які ми щодня доопрацьовуємо та покращуємо в майстернях, допомагають нам бути на крок попереду ворога. Нехай воює залізо».

Він не недооцінює противника. Навпаки, комбат чудово розуміє, що ворог сильний, підступний і тисне величезною масою м'яса та заліза. Але відповідати на це «Гулівер» вважає за краще не кількістю, а інтелектом, точністю та технологічною перевагою.

Для нього немає слів «не можу»

Але за всіма технологіями, посадами та гучною назвою батальйону завжди стоять люди. І найголовніше, що вдалося побудувати Денису — це абсолютна, залізобетонна довіра всередині підрозділу. Бійці бачать у ньому лідера, який не просто віддає накази по рації, а розділяє тягар відповідальності за життя кожного.

«Ми жодного разу не підвели один одного, — розповідає начальник штабу Андрій, який пройшов із Денисом довгий шлях. — Навіть сьогодні, коли посади змінилися, ми залишаємося насамперед побратимами».

«Денис — одна з наших зірок, наша гордість, — додає боєць на псевдо "Оріон". — Для нього не існує слів "не можу". Він завжди каже: "Давайте спробуємо". І знаєте, це завжди спрацьовує».

«Гулівер» не просто командує батальйоном безпілотних систем — він будує армію майбутнього. Армію, де гострий розум, смілива інженерна думка та серце воїна змушують ворога боятися кожного шурхоту і кожного погляду в мирне українське небо. І Миколаївщина по праву пишається своїми захисниками, які перетворюють технології на надійний щит для всієї країни.