Миколаївські суди відпускають «ждунів» руського міра, призначаючи копійчані штрафи замість тюрми

Часто правоохоронці на них просто не реагують. Але навіть коли справи доходять до суду, а силові відомства гучно звітують про «успішне затримання», фінал виявляється абсурдним: прокурори укладають зі «ждунами» угоди, а суди відпускають їх на волю, звільняючи від реального покарання.

Відбувшись копійчаними штрафами та умовними термінами, ці люди продовжують ходити тими ж вулицями і жити серед українців, яких вони так ненавидять. Щобільше, дехто з них примудряється отримувати зарплату з бюджету — тобто з кишень українських платників податків.

Чи виправляються «ждуни», визнавши провину заради м'якого вироку? Спойлер: шанси мізерні. У судах уже щосили штампують повторні вироки для тих, хто попався вдруге, але знову уникнув реальної тюрми.

Журналісти «Антикорупційного виміру» вивчили портрети миколаївських любителів рф і розібралися, чому система правосуддя проявляє до них таку дивну доброту.

«Скоріше б Миколаїв почистили від погані» — справа чиновниці Роксолани Єгер

30 січня 2026 року Заводський районний суд Миколаєва виніс вирок у справі про посягання на територіальну цілісність України та виправдання агресії рф. На лаві підсудних опинилася місцева жителька Роксолана Єгер. Вона працювала (і, можливо, досі працює) бухгалтеркою в комунальній установі «Центральний міський стадіон».

• Що накоїла: Слідство встановило, що 23 лютого 2023 року — за рік після початку великого вторгнення — Єгер вітала загарбників із «днем захисника Вітчизни», закликала війська рф «якнайшвидше очистити Миколаїв від погані» та зробити його «російським містом». Вона щиро бажала окупантам захопити все Причорномор'я аж до Придністров'я.

• Логіка «ждуна»: Отримуючи зарплату з українського бюджету, бухгалтерка запевняла в соцмережах, що 75% миколаївців чекають на росію, а в місто нібито масово завозять «рагулів із заходу». Навіть гуманітарну катастрофу з водою в Миколаєві, яку влаштували росіяни, Єгер пояснювала тим, що українська влада «навмисно не ремонтує водопровід», щоб налаштувати людей проти рф. «Вода може прийти в місто тільки з росіянами! Так що, поки тут ця недовлада, сидимо з солоною», — писала вона.

• Покарання: Єгер визнала провину і пішла на угоду зі слідством. Їй присудили 4 роки тюрми без конфіскації майна... і тут же звільнили від покарання, замінивши його умовним (іспитовим) терміном. З обов'язків: відзначатися в органах пробації та не виїжджати за кордон. Також вона має сплатити 30 тисяч гривень за експертизи. І все. До слова, Єгер роками сиділа в чиновницькому апараті: у 2016-му працювала в Миколаївській ОДА, у 2021-му — в обласному управлінні статистики.

«Росія має право робити тут що завгодно» — план аспіранта Валентина Ходи

5 травня 2026 року свій вирок отримав 26-річний миколаївець Валентин Хода. У соцмережах хлопець активно розписував плани щодо поділу та знищення України.

• Що накоїв: У 2024–2025 роках Хода публікував дописи про те, що «росія має повне право на всю територію УРСР». Його план був простим: Південний схід (так звану «Новоросію») рф мала забрати одразу через референдум, Центр — через 5 років, а Західну Україну — через 10.

• Покарання: Хлопець визнав провину, уклав угоду і перерахував 50 тисяч гривен на потреби ЗСУ. Суд затвердив угоду: 5 років позбавлення волі перетворилися на 1 рік іспитового терміну. Його навіть не позбавили права обіймати певні посади. Він сплатить близько 9 тисяч гривень судових витрат і залишиться на волі.

• Де він зараз: Хода досі веде сторінку в забороненій соцмережі «ВКонтакте». Він навчається в аспірантурі Науково-навчального інституту автоматики та електротехніки при Національному університеті кораблебудування. Аспірантура не лише дає йому відстрочку від мобілізації, а й відкриває двері до викладацької кар'єри. Не виключено, що людина, яка закликала до окупації України, просто зараз навчає українських студентів. Його батько, Михайло Хода, раніше працював головним інженером департаменту IT в Нацбанку України.

«Прийде російська армія — почнеться бійня» — українофобські рукописи адвоката Секкера

2 грудня 2025 року той самий Заводський суд Миколаєва судив місцевого адвоката Анатолія Секкера за виправдання російської агресії.

• Що накоїв: У приватних розмовах у 2024 році юрист називав путіна «генієм», заявляв, що Україна «не суб'єктна» і керується з Великої Британії, та пророкував громадянську війну. «Коли прийде російська армія, ці тварі втратять вплив... Народ тоді почне вирішувати, хто при владі, і буде бійня», — заявляв Секкер. Паралельно адвокат писав відверто українофобську книгу.

• Покарання: Ніхто Секкера не «вбив», як він лякав у своїх бесідах. Навпаки, суд проявив максимальне милосердя. За умовами угоди йому загрожувало 5 років тюрми, але суд звільнив його від реального терміну, призначивши 3 роки умовно. Адвокат має виплатити 47 тисяч гривень витрат. Примітно, що адвокатського свідоцтва любителя путіна, схоже, так і не позбавили. Його донька, Олена Секкер, працює у виконавчому комітеті Миколаївської міської ради, і вони разом є співзасновниками ТОВ «Істрія».

Чому система дає збій?

Як пояснює юрист Євген Воробйов, ця проблема для України є системною. Норми Кримінального та Кримінального процесуального кодексів в окремих випадках дозволяють колаборантам і «ждунам» уникати реальних термінів через більш м'які механізми реагування (такі як угода про визнання винуватості).

Крім того, санкції статей, ухвалені поспіхом на початку вторгнення, мають прогалини. У судів немає адекватного спектра альтернативних покарань (наприклад, великих штрафів, конфіскацій чи примусових робіт), а саджати в тюрму абсолютно всіх підряд за «лайки» чи побутові висловлювання державна пенітенціарна система фінансово та фізично не готова. Кодекси потребують термінового вдосконалення, інакше безкарність лише плодитиме нові злочини.

Замість післяслів'я

Описані вироки в Миколаєві — лише вершина айсберга. Подібна м'якість правосуддя не виправляє злочинців, а лише стимулює їх продовжувати в тому ж дусі.

Яскравий приклад — жителька Миколаєва Анастасія Мілєва. У 2024 році вона отримала свій перший вирок за поширення інформації про переміщення ЗСУ. У 2026 році її судили вже вдруге — за глорифікацію російської агресії. І що ви думаєте? В обох випадках реальний термін у тюрмі їй замінили іспитовим.

Схоже, реальної боротьби зі «ждунами» в тилу поки немає — суддівські та прокурорські рішення лише малюють красиву та легку статистику для звітів силових відомств.