США та Велика Британія передбачили російське вторгнення за кілька місяців до 2022 року

Американська та британська розвідки ще у 2021 році змогли передбачити повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Але європейські союзники, а також українське керівництво не сприйняли їхні попередження серйозно. Журналіст The Guardian Шон Вокер на основі понад сотні інтерв'ю з розвідниками, чиновниками та дипломатами з різних країн детально реконструював послідовність подій. Переказуємо головне з його статті.

Читайте МН в Telegram: тільки важливі новини

Заднім числом західні аналітики вважають, що Володимир Путін прийняв остаточне рішення про вторгнення у 2020 році. У цей час були ухвалені поправки до Конституції, які забезпечили Путіну можливість залишатися при владі після 2024 року. Тоді ж у Росію прийшов ковід, і Путін самоізолювався: він мало з ким зустрічався, зате читав багато книг з історії Росії — і, мабуть, роздумував про своє місце в ній.

У тому ж 2020-му в Білорусі жорстоко придушили протести проти Олександра Лукашенка, а в Росії отруїли Олексія Навального. Усі ці розрізнені події підштовхували Путіна до консолідації влади та реалізації великодержавних амбіцій.

Навесні 2021 року Росія під виглядом військових навчань почала збирати війська біля кордонів України та в Криму. Американська розвідка отримала відомості, що Путін використає своє послання до Федеральних зборів 21 квітня для обґрунтування вторгнення. Передбачалося, що Росія має намір формально анексувати «народні республіки» Донбасу, а також пробити сухопутний коридор до Криму — для цього їй знадобилося б приєднати також частини Запорізької та Херсонської областей.

Байден зателефонував Путіну, висловив стурбованість — і запропонував зустріч на найвищому рівні. Навчання завершилися, російські війська відійшли від кордону. Промова Путіна виявилася невойовничою. Зустріч Путіна та Байдена відбулася у червні в Женеві. Про Україну Путін майже не говорив. Адміністрація Байдена вирішила, що небезпека минула.

Однак у липні Путін опублікував розлоге есе «Про історичну єдність росіян та українців». Багато хто — і в тому числі західні розвідки — сприйняли його як декларацію намірів: для Путіна принципово, щоб Україна так чи інакше входила до сфери впливу Москви.

У вересні 2021 року, у зв'язку з військовими навчаннями «Захід», Росія знову почала нарощувати військову присутність біля кордонів з Україною та в Білорусі. США отримали нові розвіддані: цього разу Путін мав намір фактично захопити Україну цілком, взяти Київ та встановити там маріонетковий режим. Увага адміністрації Байдена в цей час була поглинена наслідками виведення американських військ з Афганістану: це був важкий удар по її престижу.

У листопаді Байден відправив до Москви директора ЦРУ Вільяма Бернса. Він мав зустрітися з Путіним і сказати йому приблизно наступне: ми знаємо, що ви збираєтеся зробити, і попереджаємо, що якщо ви це зробите, наслідки будуть для вас катастрофічними. Однак Путін залишився у своїй резиденції в Сочі й не прийняв Бернса особисто. Директору ЦРУ довелося задовольнитися розмовою телефоном.

Путін проігнорував погрози Бернса. Коли голова ЦРУ повернувся до Вашингтона, Байден попросив його поділитися особистим враженням: чи збирається Путін нападати на Україну? Бернс відповів ствердно.

Невдовзі після поїздки Бернса директорка національної розвідки США Авріл Гейнс за дорученням Байдена вирушила до Брюсселя і провела брифінг для голів розвідок країн НАТО. Вона поділилася деякими американськими розвідданими, а також головним висновком: Росія готує вторгнення в Україну. Її підтримав голова британської зовнішньої розвідки МІ-6 Річард Мур.

Європейські колеги сприйняли це попередження з великим скепсисом. По-перше, американці та британці не розкривали джерела своїх розвідданих, щоб не ставити їх під загрозу. По-друце, всі пам'ятали, як у 2003 році США, обґрунтовуючи вторгнення в Ірак, наводили безліч розвідданих про наявність у режиму Саддама Хусейна зброї масового ураження — а потім усі ці дані виявилися неправдивими.

Нарешті, по-третє, європейці звикли вважати Путіна раціональним гравцем — і їм було важко уявити, що він буде готовий на фактичний розрив із Заходом заради України. Французька та німецька розвідки вважали, що стягування російських військ до українських кордонів — це блеф, покликаний чинити тиск на Україну та Захід і зміцнити російські переговорні позиції.

У Києві американські та британські попередження сприймали схожим чином. До президента Володимира Зеленського вирушив британський міністр оборони Бен Воллес — і заявив, що вже не може бути сумнівів, що російське вторгнення готується — питання лише в термінах. Зеленський вважав це перебільшенням.

Протягом грудня 2021-го — січня 2022 року американська та британська розвідки отримали детальні відомості про заплановане вторгнення. Насамперед вони ґрунтувалися на супутникових знімках позицій російських військ поблизу кордонів з Україною, а також на перехопленнях переговорів — які велися, можливо, не лише на самих позиціях, а й у Генштабі. Ймовірно, додаткові непрямі підтвердження вони отримували від інформаторів у Кремлі. Там майже ніхто не був посвячений у плани Путіна, але важко було не помітити, що президент проводить дуже багато часу з військовими, очевидно, до чогось готуючись.

До січня американці та британці вже знали, що Росія готує вторгнення з кількох напрямків, зокрема з Білорусі. Вони знали, що буде десант в аеропорту Гостомель, який планувалося використати як плацдарм для швидкого захоплення Києва. Знали й про те, що в Київ закинуть спеціальні загони, які мали на самому початку вторгнення вбити Зеленського.

Бернс приїхав до Києва, щоб вчергове попередити Зеленського, — але той знову не сприйняв попередження серйозно. Український президент побоювався, що якщо він віддасть розпорядження про підготовку до війни, це викличе паніку серед громадян, а Росія сприйме це як провокацію.

До середини лютого США, Велика Британія та деякі інші держави евакуювали свої посольства з Києва. Президент Франції Еммануель Макрон та канцлер Німеччини Олаф Шольц з'їздили до Москви, сподіваючись відмовити Путіна від нападу. 12 лютого відбулася остання телефонна розмова Байдена з Путіним. Американський президент переконався, що російський лідер уже все вирішив і зовсім не зацікавлений у жодних переговорах.

Зневірившись переконати Зеленського, адміністрація Байдена — зокрема, його радник з національної безпеки Джейк Салліван — зосередилася на контактах з військовим керівництвом України, включаючи Головне управління розвідки. Там попередження сприймали набагато серйозніше, але для того, щоб розпочати військові приготування, потрібна була політична санкція — а її міг дати лише Зеленський.

21 лютого відбулося знамените засідання Ради безпеки Росії. Формально воно було присвячене питанню визнання «ДНР» та «ЛНР». Але саме тоді багато хто — включаючи представників російської еліти — зрозумів, що фактично йдеться про війну з Україною. Заперечувати майже ніхто не наважився.

Наступного дня зібралася українська Рада безпеки. Головком ЗСУ Валерій Залужний наполягав на запровадженні воєнного стану, але Зеленський обмежився надзвичайним станом. Ймовірно, він очікував, що російські війська увійдуть на Донбас — і цим справа обмежиться. Втім, того ж дня українському президенту доповіли, що кілька груп, які мають його вбити, вже перебувають у Києві.

Американські, британські та польські спецслужби 23 лютого підтвердили, що наказ про початок вторгнення вже віддано. Попри це, до Києва прибув голова німецької розвідки Бруно Каль — його потім довелося евакуювати з великими труднощами.

Вторгнення почалося в ніч проти 24 лютого. Верховна Рада поспіхом зібралася і все-таки ввела воєнний стан. Зеленський провів значну частину дня, обдзвонюючи західних лідерів, починаючи з британського прем'єра Бориса Джонсона, з одним проханням: зв'язатися з Путіним і сказати йому, щоб він зупинив війну.

Парадоксальним чином, американські та британські спецслужби, точно оцінивши наміри Росії, переоцінили її можливості, а також недооцінили здатність України чинити опір. Вони очікували, що Київ впаде дуже швидко. Проте українська армія, навіть попри свою неготовність на самому початку вторгнення, змогла зірвати десант у Гостомелі та відстояти столицю.

Шон Вокер підсумовує, що найважливіший урок, який усі розвідки світу винесли з історії з американським передбаченням російського вторгнення в Україну, полягає в наступному: не слід виключати той чи інший сценарій лише тому, що він здається ірраціональним або неможливим.

Чи потрібно виділити якісь тези для окремого поста у соцмережах?