Незважаючи на війну, у Миколаєві побачило світ нове краєзнавче видання «Силуети старого міста»

Місяць тому у Миколаєві презентували книгу «Силуети старого міста». Її автори – відомий історик, старший науковий співробітник музею Ігор Гаврилов та журналістка Наталія Христова.

Книга побачила світ у видавництві Ірини Гудим.

Тут зібрані віртуальні екскурсії вулицями старого міста, нариси, присвячені найцікавішим спорудам та відомим особистостям Миколаєва.

Своїми враженнями про «Силуети старого міста» поділився відомий миколаївський краєзнавець Анатолій Пацюк.

У мене в руках книга, яку без перебільшення можна назвати фоліантом. Не лише відповідний розмір видання, а й глибина дослідження, його історичні рамки, говорять про велику та серйозну роботу, зроблену авторами краєзнавчої праці.

Я знайомий із Наталією Христовою за роками навчання на літфаку інституту, з Ігорем Гавриловим мене познайомила колишня головна хранительниця обласного краєзнавчого музею Наталія Олександрівна Кухар-Онишко.

Це було вже в далекі 90-ті роки. Я захопився колекціонуванням дореволюційних миколаївських фотографій: як видових, так і сімейних фото, виконаними в ательє міста.

У мене вже були сотні таких знімків, коли я поділився своїм захопленням із Наталією Олександрівною. Виявилося, що в музеї є співробітник, який також збирає такі матеріали.

Так я познайомився з Ігорем Гавриловим. Були в нас дзвінки і рідкісні зустрічі: кожен зайнятий своєю справою і спілкування часу не залишалося. Становище змінилося, коли я став «стійким» пенсіонером, а Ігор, як і раніше, вів велику роботу з вивчення історії рідного міста.

Прочитавши матеріали Гаврилова та Світлани Крищенко про пам'ятник віце-адміралу Престману, я привітав Ігоря Володимировича з чудовим дослідженням та попросив допомоги у встановленні деяких гілок родинного дерева. З того часу наше спілкування стало постійним і для мене дуже важливим та потрібним.

Я рідко зустрічав у житті людей більш ерудованих, цікавіших співрозмовників, ніж Ігор. Годинами ми захоплено розмовляли у вечірні години, при цьому тоді не існувало ні часу, ні втоми. Тільки тепер я дізнався, що був не самотній – Ігор знаходив час для всіх, хто цікавиться історією Миколаєва, долями його мешканців. Для нього не було меж у часі, він скрупульозно вивчав численні родинні покоління та зв'язки, фамільні історії: в результаті люди, що давно пішли, поверталися з небуття.

Багаторічні історичні дослідження Ігоря Володимировича давно потребували опублікування, але лише спільна робота з журналістом Наталією Христовою призвела до написання значної краєзнавчої праці – справи всього життя миколаївського історика Гаврилова.

На мій погляд, з дуже вдалої назви книги, почалося на сторінках видання глибоке історичне дослідження, в основі якого тривалі, що вимірюються десятиліттями, архівні дослідження для яких не існувало дрібних, нецікавих відомостей.

Здатність Ігоря зібрати воєдино розрізнені факти, здобуті з пожовклих документів, що часто важко читаються, вражає, хоч скільки знайомого з нелегкою архівною працею.

Зміст книги дуже різноманітний, тут і величезний фактичний матеріал, і історичні описи та висновки, і численні ранні краєзнавчі публікації, які практично не знайомі широкому колу читачів. Кожна сторінка книги насичена безліччю інформації, яка представляє безперечний історичний інтерес.

Хочу порадіти за безліч ілюстративного матеріалу, який дуже вдало доповнює канву оповіді. Загалом і загалом, як кажуть, вийшло одне з найкращих краєзнавчих видань, опублікованих у Миколаєві.

Окремо хочу наголосити на видавничій діяльності Ірини Олександрівни Гудим. Нашому місту дуже пощастило, що її,

без жодної натяжки, подвижницька діяльність з видання краєзнавчої літератури, призвела до того, що в бібліотеках громадських та особистих зберігаються десятки найменувань прекрасних книг про історію Миколаєва та його мешканців. Різні за форматом та змістом, їх незмінно відрізняє безпомилковий вибір історичної правди та літературного смаку.

А це саме те, що робить ці книги непідвладними часу, вони назавжди залишаться у скарбниці знань про наше улюблене місто.

І останнє. Враховуючи складний період для видання будь-яких книг, хочеться «зняти капелюх» перед усіма причетними до видання «Силуетів старого міста», цього нового та значного миколаївського літопису. Низький уклін, вам, друзі!