На запитання родичів полонених бійців 36-ї бригади відповіли у Координаційному штабі
У Координаційному штабі поводження з військовополоненими відбулася зустріч із рідними та близькими 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білінського.
На запитання близьких відповіли секретар робочої групи із взаємодії зі ЗМІ та родичами захисників Координаційного штабу Богдан Охріменко та представник Національного інформаційного бюро.
Богдан Охріменко наголосив, що міжнародне гуманітарне право передбачає, що обміни полоненими мають відбуватися після завершення військового конфлікту, тому весь світ дивується, що нам це вдається робити під час війни.
«Те, що обміни відбуваються зараз – диво, яке дуже тяжко дається. Міжнародний тиск, санкції, постачання зброї, бойові дії – все це впливає на переговори. Це дуже делікатне питання – як гра в шахи. Змусити противника, який вважає себе сильнішим, погодитись на обміни – вже перемога», – сказав він.
Всі, хто потрапив у полон на початку широкомасштабної війни, неодноразово подавалися на обміни. Зазвичай, наприклад, із 300 осіб росіяни узгоджують лише 8. Відмови пояснюють далеко не завжди.
Іноді пояснення на поверхні. Полоненого можуть побити і відмовляються його обмінювати, бо він у синцях. А наступного разу погоджуються, – пояснив Богдан Охріменко. – Іноді переговори нагадують розмову дорослої людини з чотирирічною дитиною: «Чому не віддаєте людей? – Тому що..." Але нам вдається повертати.
Останнім часом ставлення до наших хлопців покращало. Це результат роботи Координаційного штабу та тиску міжнародної спільноти. Ми співпрацюємо з багатьма світовими організаціями – від ООН до нашої діаспори».
Богдан Охріменко запевнив, що полонених російських військовослужбовців утримують за всіма вимогами женевських конвенцій: крім триразового харчування та якісного медичного обслуговування вони можуть телефонувати додому та отримують посилки від рідних. «У наших таких можливостей немає. Так, це несправедливо. Але світ бачить, що ми є цивілізованою країною, це дозволяє нам отримувати зброю і боротися за наше майбутнє».
Також він зазначив, що у полоні наших захисників переконують, що після повернення на Батьківщину на них чекає в'язниця. Тим, хто повернувся, потрібен певний час на адаптацію та час, щоб усвідомити, що вони вільні люди. Тому не слід дивуватися, що відомості про ті, що залишилися в полоні, вони повідомляють насамперед близьким, а не державним установам.
Після зустрічі рідні та близькі подарували команді Координаційного штабу прапор 36-ї бригади.