Ми маємо розрізняти колабораціонізм та виживання: нардеп Костенко про пошуки зрадників зараз і після війни

Багатьох в Україні турбує тема колаборантів. Рано чи пізно ЗСУ звільнять Донецьк, Луганськ, Крим. Що потім робити із тисячами «чиновників», вчителів, журналістів, які працювали на ворога?

Свою думку щодо цього складного питання висловив секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, народний депутат від партії "Голос" Роман Костенко.

З початку повномасштабного вторгнення він воює на південному напрямку. Костенко – полковник СБУ, обіймав керівні посади у Центрі спеціальних операцій «А». З квітня 2014 року до травня 2019-го брав активну участь у боях на Донбасі, зокрема в обороні Донецького аеропорту. Позивний «Грім».

Він розповів журналістам, що коли видається вільна хвилина, читає літературу про те, як вирішували проблему колаборантів після Другої світової війни.

Ми маємо закон про колабораціонізм. Він дуже жорсткий, гадаю. Тому що можна потрапити під статтю за те, що ти був поранений, наприклад, і тебе ворог відвіз машиною до лікарні, а ти йому за це заплатив. Є такі реальні випадки. Є випадки, коли у селищі зникало світло і люди просили окупантів, щоб ті допомогли привезти електриків. За цю допомогу росіяни просили якісь пляшки з горілкою. Це також можна розцінювати як співпрацю.

Ми повинні зрозуміти, що потрібно чітко розрізняти колабораціонізм та виживання. Дуже важливо, щоб наші правоохоронні органи не почали займатися показниками та залучати та шантажувати людей чи ще, не дай Боже, якісь корупційні моменти у цьому вишукувати.

Якщо людина агітувала за «російський світ», за псевдореферендуми та інше, причому без загроз, суто за своїм бажанням, це вже колабораціонізм. Інша річ, коли йому пістолет приставляли до скроні: «Зараз ми твою сім'ю знищимо чи йди агітуй, голосуй, мітингуй».

Тому треба дуже серйозно до цього підійти. Давайте реально дивитись на речі. Ось ми людей спочатку не змогли захистити, наприклад, на Херсонщині, а потім прийшли і кажемо: «Ви колаборанти». За те, що вони ліки чи їжу брали в окупантів, хоч більшість залишалися нашими громадянами.

Якщо говорити про Донецьку та Луганську області, там все набагато складніше, бо минуло дуже багато часу. Багато людей, які у 2014 році вітали війну, яку російська федерація розв'язала проти України, які зараз хочуть жити десь у Росії. Там потрібно встановлювати особливий режим і дивитися, хто нестиме відповідальність, а хто отримає амністію. Це буде завдання для чинної влади.

Взяти і просто всіх ув'язнити ми не зможемо, хоча закон, який у нас зараз є, каже, що це була співпраця з окупантами. Але люди можуть запитати: а що нам потрібно було робити ці вісім років?