Миколаївці у Німеччині пригощали борщем і просили Шольца не вірити путіну

Ця історія починалася в перші дні російської агресії, коли сім'я одеситів Наталії та Анатолія Федорова, які зараз живуть у Кельні, звернулася до свого німецького друга Штефана Гунлаха з проханням допомогти з гуманітарною допомогою Україні.

Колишній віце-мер Бедбурга пан Гунлах у цей час готувався до дипломатичної служби в Україні та під керівництвом Наталії вивчав українську мову у спеціальній академії.

У результаті було зібрано кілька вантажівок із одягом, продовольством, ліками, інвалідними візками для поранених бійців. А потім Німеччина почала приймати біженців із України. І пан Гунлах, який має великий авторитет у рідному місті, виступив із закликом до місцевих жителів та міської влади надати максимально можливу допомогу для вимушених переселенців.

Тож коли перші автобуси з біженцями почали прибувати до Бетбурга, то їх уже чекали, зустрічали привітно та гостинно, з бажанням швидко вирішити всі проблеми українців.

– Так сталося, що в українській діаспорі у цьому місті миколаївці становлять більшість, – розповідає одна з лідерів миколаївської громади Анастасія Погосова. Нас тут близько двохсот осіб та їхню основу становлять жінки з дітьми, яких централізовано формував БК «Молодіжний». Багато з них у Миколаєві жили активним творчим та соціальним життям і, опинившись на німецькій землі, почали докладати зусиль, аби навіть у статусі біженців допомагати рідній країні. Свою місію ми бачили в тому, щоб передусім донести правду про війну до місцевих жителів, показати всі тяготи воєнного часу, героїзм українського народу та його ЗСУ.

Миколаївці почали з того, що прийшли на прийом до місцевого мера Саші Солбаха, аби узгодити всі заходи, які збиралася провести в Бедбурзі українська діаспора. Насамперед було організовано низку мітингів за участю як українців, так і німецьких громадських організацій, які активно виступили на підтримку України.

Ці демонстрації проходили під гаслами, які відображали найзлободенніші проблеми України та стосувалися ролі Німеччини у підтримці нашої країни. Їхню тематику можна умовно позначити так: «Канцлер Шольц не говори з путіним», «Німеччина, відмовся від російського газу». "Дайте озброєння Україні". «Прийміть Україну до Євросоюзу»...

Особливою популярністю серед мешканців міста користувалися два наші фестивалі. Перший із них ми провели на день Івана Купала. Вийшло велике свято української культури, звичаїв та традицій, під час якого німці захоплено вітали танцювальний ансамбль «Український сувенір» із ДК «Молодіжний та наші народні пісні. Протягом трьох днів працювало наше українське кафе, куди насамперед ми запросили німецькі родини, які прихистили у себе українських біженців. Ми пригостили сотні городян борщем та млинцями з сиром. А ввечері на центральній площі було запалене традиційне багаття на честь стародавнього свята і ми разом із німцями стрибали через нього, розповідає Настя.

Другий фестиваль було присвячено Дню Незалежності України. І тут звучали танці та народні пісні, працювало кафе, на стендах було розміщено інформацію та фото про війну і, зокрема, про регулярні ракетні та артилерійські обстріли Миколаєва та тяготи життя миколаївців, які вже півроку живуть під звуки сирен, без нормальної води, з перебоями електрики. На мітингу разом із українцями та місцевими громадськими діячами виступив і мер Саша Солбах. Про також сказав, що був би радий укласти побратимські відносини між Миколаєвом та Бедбургом і містяни сприятимуть у відновленні Миколаєва після перемоги України.

І знову працювало українське кафе. У результаті благодійна допомога від містян становила понад 8 тисяч євро, які були надіслані на допомогу ЗСУ. Місцеві телеканали та газети докладно висвітлили спільну акцію українців та німецьких громадських організацій.

Цю історію Настя розповідала мені на мітингу у Кельні проти варварських бомбардувань міст України. Того дня сюди прибули представники усієї української діаспори землі Північний Рейн-Вестафалія. Центральна площа була заповнена повністю. Тут зібралися тисячі та тисячі людей, щоб виступити на підтримку України. Багато хто з них тримав у руках українські прапори та плакати з антипутинськими та антивоєнними гаслами, очевидно, зроблені напередодні демонстрації.

На мітингу керівники української діаспори та німецьких громадських організацій, депутат бундестагу, мер гнівно засудили російську агресію, бомбардування міст та вбивство мирних мешканців. Вони також говорили про те, що Німеччина допомагатиме Україні у боротьбі за повну перемогу над ворогом.

Потім на трибуну вийшла українська співачка та виконала композицію «Червона калина». Ця пісня вже добре відома у Німеччині. Багато хто почав підспівувати. На закінчення священик греко-католицької церкви закликав усіх, хто зібрався до молитви.

Люди опустилися на коліна, щоб помолитися за загиблих українців, подякувати народу Німеччини за допомогу Україні та закликати всі небесні сили для прокляття та кари російських убивць, мародерів та тих, хто веде їх проти миру та свободи на Землі.

Олександр ФЕДОРОВ, член Міжнародної федерації журналістів.

З Кельна – для «Миколаївських новин»

На фото: на таких мітингах народжується німецька всенародна допомога для перемоги України; близько ста літрів борщу приготували українки для мешканців Бетбурга. Гостей пригощає Настя Погосова; всю свою кулінарну майстерність вклали миколаївки, щоби порадувати українськими стравами німецьких друзів; жителі Бетбурга відкривають для себе культуру України, її танці та пісні. Ансамбль "Український сувенір".