Миколаїв став центром партизанского руху на півдні України
Поки українські військові посилюють удари по Херсонській області, натякаючи на початок контрнаступу на півдні, поруч працює інші сила. Це – підпільна армія України, мережа агентів та інформаторів, які діють у тилу ворога.
Ми їдемо на зустріч з бійцями руху опору через жовто-блакитний краєвид соняшникових полів і безхмарного неба Миколаївщини. Миколаїв, найбільше місто на підконтрольній Україні території на захід від Херсона, стало штабом партизанів південного фронту.
Проїжджаючи військові блокпости, ми бачимо гігантські рекламні щити, на яких зображена безлика фігура у капюшоні та попередження: "Партизани бачать все". Плакат покликаний змусити нервувати російських окупантів регіону, а також підняти моральний дух тих, хто опинився під їхньою владою.
"Рух опору – це не одна група, це масштабний... тотальний спротив", – наполягає чоловік, який стоїть переді мною. Його голос трохи приглушений чорною маскою, яку він підняв із шиї, тому я не бачу його обличчя. Я не можу описати кімнату, де ми знімаємо його на відео, особистість цього чоловіка повністю приховано.
Я назву його Саша.
Разом із Сашею працює команда, яка запускає над Херсоном безпілотники, щоб виявляти цілі для військових. Цивільні, а не солдати, усі працюють волонтерами, вони збирають кошти на дрони у соцмережах.
Керує ними Сергій, до війни він вирощував декоративні рослини, але приєднався до боротьби за звільнення півдня після того, як побачив тіла розстріляних мирних жителів у Бучі під час російської окупації.
"Після цього я не міг просто сидіти вдома, – каже чоловік. – Я не міг ні про що думати й займатися чимось іншим, поки триває війна".
Партизани борються за те, щоби контроль росіян над Херсоном не став постійним. Вони прагнуть не допустити референдуму, який Москва, схоже, планує провести. Росія вже запровадила у регіоні рубль і власні мережі мобільного зв'язку та активно накачує окуповані території пропагандою з державних телеканалів. Місцеві журналісти або втекли, або залягли на дно.
Заступник голови Херсонської обласної адміністрації Дмитро Бутрій, який наразі працює з Миколаєва з невеликого офісу, обкладеного мішками з піском, каже, що голосування щодо приєднання до Росії було б фальсифікацією, "повним фейком", який не визнає жодна "цивілізована" влада.
Москву сьогодні це не надто турбує.
Для Росії Херсонська область є стратегічним регіоном: це джерело води для Криму, який вона незаконно анексувала у 2014 році, й важлива частина "сухопутного мосту" до півострова.
ехто з місцевих жителів перейшли на бік росіян. Команда Саші створює базу даних "колаборантів", використовуючи інсайдерську інформацію. "Це для того, щоб потім ніхто не міг стверджувати, що вони були в опорі", – пояснює він.
Але також і для залякування. Поруч із будинками колабораціоністів партизани розклеюють плакати з погрозами. На них зображений портрет людини та труна або напис "Розшукується" із пропозицією великої винагороди за смерть. Активісти фотографують результати своєї роботи та відправляють їх Саші.
"Дуже багато написів на стінах. Люди пишуть "вдавіться своїм референдумом", а також розклеюють листівки", – Саша розповідає про свої останні репортажі з Херсона.
"Це показує, як багато людей не бояться: у місті, де скрізь військові патрулі, вони встигають надрукувати листівки, а потім ходять з ними та клеєм, коли їх можуть у будь-яку мить зупинити і все скінчиться дуже погано".
Була серія замахів на тих, хто перейшов на бік росіян. Одного блогера застрелили, загинув чиновник створеної Росією адміністрації, інші були поранені внаслідок вибухів автомобілів. Чиновники-колаборанти, які обіймають високі посади, тепер ходять у бронежилетах. Чоловіки, з якими я спілкувалась, кажуть, що вони не причетні до цих нападів, але співчуття до постраждалих у них також немає.
"Крім слова зрадник і покидьок, я не маю для них інших назв, – знизує плечима Саша. – Вони наші вороги".
очаток контрнаступу на Херсон здається близьким.
Саша вважає, що багато хто з тих, хто залишився у місті, готові воювати. Ті, з ким я спілкувалась, кажуть, що підтримка окупаційної влади мінімальна, а кількість обшуків, затримань і побиттів в останні місяці скоротилася.
"Коли армія почне наступати, люди будуть у курсі, будуть готові допомагати", – каже Саша.
Після жорстокого досвіду російського ув'язнення Олег уже повернувся на південний фронт, він воює за своє рідне місто поруч з українськими партизанами.
"Можуть захопити землю, але не можуть захопити людей, – каже він. – Росіяни ніколи не будуть у безпеці в Херсоні, тому що люди їх там не чекали. Вони їх не люблять. Вони їх не приймуть".