Україна намагалася деблокувати "Азовсталь": деталі операції та чому не вийшло

Коментарi:

Україна не лише спланувала, а й намагалася провести деблокаду заводу "Азовсталь" у Маріуполі, де вже кілька тижнів тримали оборону захисники, проте група бійців, які висунулися у бік міста, зіткнулася з запеклим опором окупантів і змушена була відступити.

Про це йдеться у статті "Української правди" "Острів надії". Як вийшли і що зараз із захисниками "Азовсталі"

За словами співрозмовників УП, деблокада Маріуполя була можлива на перших етапах, але з кожним днем ​​ставала все менш реальною.

Президент Володимир Зеленський та верхівка командування армії, за даними УП, теж поділяли обережний оптимізм щодо можливості звільнення захисників "Азовсталі".

Тому одна спроба деблокади була не лише спланована, а й втілена у життя. Вона відбулася після кількох тижнів кривавої блокади Маріуполя. Під загальним командуванням ГУРу з району Гуляйполя у бік Маріуполя вирушила група, яка мала прорватися до міста.

У складі цього підрозділу була частина ГУРівців, частина військових із ЗСУ, частина бійців "Азова", включаючи лідера "Нацкорпусу" Андрія Білецького.

За словами співрозмовника УП, спочатку планувалося, що їм дадуть танків та бронемашин понад 80 одиниць, однак, коли дійшло до справи, то зібрали лише кілька танків, БМП та БТРів (до 20 штук).

Незважаючи на це, група все ж таки висунулась у бік Маріуполя. Вона пройшла близько 10-15 км, натрапила на запеклий захист і змушена була відступити.

Співрозмовники УП наголошують, що для успішності деблокади на підтримку українських сил мав відбуватися одночасний зустрічний прорив маріупольського гарнізону. Але це стало неможливо після дій 36-ї бригади морської піхоти.

Спочатку 4 квітня один батальйон 36-ї бригади раптово здався в полон, а потім несподівано командир 36-ї бригади Володимир Баранюк, нікого не попередивши, вирішив піти на прорив у невідомому напрямку і тим самим втратив багато людей. Також, за словами командира "Азова" Дениса Прокопенка (Редіса), багато людей було кинуто напризволяще, і вони просто потрапили в полон.

Інший співрозмовник УП, близький до "Азову", розповів, що морпіхи здалися з танками, з РСЗВ та боєприпасами, чим дуже послабили сили оборони.

Після цього стало зрозумілим, що деблокада малими силами з неокупованої території навіть на одному напрямку неможлива.

Вертолітні місії

Збройні сили втратили щонайменше три вертольоти під час місій з постачання в "Азовсталь" медикаментів та боєприпасів, а також для евакуації поранених.

Відомо, що Маріуполь майже наполовину оточений морем. Збройні сили втратили зв'язок із захисниками "Азовсталі" не лише водою, а й сушею, захопленою російськими окупантами. Залишився один варіант – небо.

За постачання підкріплення та забезпечення до Маріуполя відповідало Головне управління розвідки. Для польотів використали армійські гелікоптери Мі-8.

Як розповів керівник ГУР Кирило Буданов, до захисників за допомогою літали 16 військових гелікоптерів Мі-8, а одного разу вони привезли на завод 72 бійці полку "Азов".

Загалом, за даними УП, відбулося 7 таких вертолітних місій.

Вночі, на дуже малих висотах, за маршрутом, де за розвідданими була можливість обійти ППО, вони летіли до Маріуполя. Туди везли медикаменти, боєкомплект, їжу та воду, а назад завантажували тяжких поранених.

На п'ятому польоті вперше групу засікли, коли вони поверталися з Маріуполя, і один гелікоптер був збитий.

На сьомому заході на зворотному шляху одна вертушка загорілася і впала на окупованій території. Тоді з Дніпра підняли інший вертоліт, рятувальний, щоб витягнути тих, що вижили. Але на нього вже чекала засідка, і з ПЗРК цей вертоліт був збитий. Так вони там тепер і лежать удвох, як у кіно – одне в одного.

Останній, сьомий політ із забезпеченням відбувся, за даними УП, десь на рубежі квітня-травня, за 20 днів до повного виходу захисників із "Азовсталі".