«У нас зараз приблизно паритет» – полковник із Миколаєва Роман Костенко про 100 днів війни

Як змінилися за цей час тактика, озброєння та плани армії РФ та ЗСУ, розповів в ефірі телеканалу "Настоящее время" миколаївець Роман Костенко, полковник СБУ депутат Верховної Ради, секретар парламентського комітету з питань нацбезпеки та оборони.

– Яким ви бачите головний військовий результат цих ста днів?

- Підсумок один. Коли ми вистояли перший місяць, то зрозуміли, що вже перемогли. Наша країна об'єдналася, наша країна дала та продовжує давати відсіч Російської Федерації. Усі плани, які планувала РФ, ми зламали. Це повна окупація України, це окупація півдня та захоплення наших східних територій. Російська Федерація активізується лише на східних територіях, і там зараз тривають кровопролитні бої. І українські війська завзято захищають свою територію. Тому ми вже перемогли, на нас чекають ще дуже великі випробування, але весь народ об'єднаний з метою перемоги над Російською Федерацією та повернення своїх територій.

- Романе, а ви можете проаналізувати, як за ці сто днів змінювалася тактика російської армії, якщо вона змінювалася?

– Якщо говорити про початок війни, я не знаю, чим там займалися ФСБ, Головне розвідувальне управління РФ, але на територію України вони зайшли абсолютно непідготовлені та абсолютно впевнені в тому, що тут на них чекатимуть всі з розпростертими обіймами.

Вони сподівалися, що населення України чітко їх підтримає і за допомогою цього населення їм не доведеться тут вести тривалі бойові дії. Вони чекали на легкі сутички, що українська армія складе зброю. І в такий спосіб Росія візьме під контроль усю територію. Тому йшли ці довгі колони, які ми дуже прицільно палили. Тому не було жодного зв'язку, не було координації, не було взаємодії. Просто йшли на забій, вели людей – така була тактика.

Я взагалі поставив би на місці російського керівництва під питання компетенцію всіх цих органів, які доносили ситуацію. Ось так прорахуватися – це просто непрофесіоналізм, коли все було рівно навпаки, ніж те, на що розраховували.

Зараз ми бачимо, що російська армія на деяких ділянках перейшла до оборони, вони стали краще використовувати свою техніку, почали підключати артилерію, почали вчитися, воювати стає важче за нас. Але це є ціною таких жертв.

Ми теж вчимося, до нас постійно заходить нова техніка, яка за своїми тактико-технічними характеристиками перевершує російську. Ми це вже бачимо, я вже неодноразово наводив приклади, що у нас на деяких ділянках через те, що в Росії дуже багато металу, зайвих людей та артилерії, вони зможуть пускати своїх людей в атаку і постійно б'ють нас артилерією. Іноді деякі ділянки перевага російської артилерії 70 на 30.

– Тобто, якщо на початку були ці довгі колони, то зараз це скоріше артилерія?

– Так, зараз цих довгих колон немає, зараз вони вже навчилися, вони зрозуміли ситуацію, вони менше, ну ми б'ємо менші колони. Скажімо так, війна стає складнішою, вона стає професійнішою, але в нас одна мета – це перемога. І ніщо цю мету вже не зупинить, жодна російська зброя, ніяка російська мобілізація.

– Романе, я ж так розумію, що й тактика української армії змінилася?

– Тактика української армії змінюється з огляду на те, яку зброю ми отримуємо від наших західних партнерів. Якщо у нас є далекобійна артилерія та точна артилерія, це одна тактика. Коли ми воювали зброєю часів Холодної війни, це інша тактика. Зараз ми отримуємо керовані ракети. Коли у нас з'являється нова техніка, нові самохідні установки застосування у комплексі зовсім інше. У нас літає авіація, Росія не змогла завоювати панування в повітрі, як не намагалася, це було в їхній тактиці, коли вони заходили, це ще один прорахунок. Я взагалі не знаю, хто там планував цю спецоперацію. Я як людина військова, полковник, який закінчив військове училище, розумію, що вони розраховували завоювати панування в повітрі – навіть не взяли не те що перевагу... Є панування, є перевага, а є, скажімо, паритет. Ось у нас зараз десь приблизно паритет. Вони крилатими ракетами намагалися знищити наші аеродроми, намагалися знищити наші локатори – у них нічого не вийшло. І російські літаки, я знаю на 100%, бояться залітати на територію України, бояться відбомбитися по передньому краю, бо наше ППО досі їх лякає.

– Романе, як ви оцінюєте ймовірність нової спроби захопити Київ?

- Як високу. У нас зараз питання стоїть щодо Білорусі. Білорусь також наш ворог, і ми це розуміємо. Країна, яка дала можливість нашому ворогові використати свою територію, щоб вбивати наших мирних жителів, їхня влада насамперед це наші вороги. А люди, які за всім цим мовчки спостерігають у Білорусі – це, скажімо так, просто люди, які беруть участь у цьому злочині. Як би там не було, ми бачили, що багато людей виходили свого часу проти Лукашенка і говорили про те, що не хочуть цієї влади, хочуть до Європи. А зараз ми не бачимо цих людей. Напевно, вони чи бояться, чи підтримують те, що робиться в Україні. Ми зараз поставили свої війська і змушені тримати їх на кордоні з Білоруссю, це ще 1080 кілометрів кордону, з таким обліком, що білоруси – наш ворог і можуть також запровадити війська. Тому розцінюємо цю загрозу як високу. Або росіяни зможуть піти туди, якщо зберуть війська та оголосять мобілізацію, або ж умовляють на це білорусів.

Ірина РОМАЛІЙСЬКА, журналістка, «Настоящее время»