Окупант Парамошкін, якого взяли в полон під Миколаєвом та обміняли, збирається повернутися на війну

Коментарi:

Його матуся вважає сина патріотом

Частина 24-річного рядового-контрактника Дмитра Парамошкіна зайшла в Україну 25 лютого 2022 року. Їм поставили завдання і відправили до Херсона, а потім на Миколаїв.

Дорогою до Миколаєва колона російських військових потрапила під артилерійський обстріл і розділилася на кілька частин. У групі Дмитра лишилося близько 30 людей. Він розповів, що після цього їх продовжували обстрілювати.

На нічліг група військових, у якій перебував Парамошкін, зупинилася у лісосмузі. Коли він прокинувся, то виявив, що лишився сам. "Залишили мене, виходить, забули", – розповів Дмитро. Через три дні він вийшов із лісу в пошуках їжі, і його одразу ж затримали українські військові. Солдата відвезли до Нової Одеси, а потім до Вінниці, де помістили до слідчого ізолятора.

Парамошкін став одним із російських полонених, з яким записав відео Володимир Золкін — український блогер, який за час війни випустив понад 100 інтерв'ю з російськими полоненими. Дмитро стверджує, що відео було постановковим, а відповіді на запитання йому видали наперед. За словами солдата, постановкою не було лише два фрагменти — коли він розповідав про обставини полону та під час телефонної розмови з його матір'ю, яку організували під час запису.

Парамошкін провів у полоні близько півтора місяця. 19 квітня його разом з іншими полоненими перевезли до СІЗО ближче до кордону із Запорізькою областю, а невдовзі відбувся обмін.

В інтерв'ю «Фонтанці» Парамошкін розповів, що має намір повернутися на війну. «Я людина військова, проста. Там мої пацани залишилися. Дізнатися, як вони там. Плюс у нас є просування вперед. Все гаразд, тактика змінилася. Це все сталося через неготовність», – заявив він.

Мати Дмитра Парамошкіна назвала свого сина патріотом, який захищає батьківщину, та відмовилася визнати, що Росія напала на Україну.

Як правильно, як неправильно, я не маю права судити. Хто я така? Але я вважаю, що Росія все-таки не агресор. Я вважаю, що це правильно робиться. Що цих нациків треба... Отож Діма каже, що цих нациків треба... прибирати».