Від БЗВП до бойових роботів: Миколаївська 123-я бригада полковника Олега Макухи гартує професійних воїнів

лютому 2022-го тероборонівці та небайдужі містяни готували коктейлі Молотова, зводили барикади з шин і колод, готуючись до рукопашних боїв. На п’ятому році війни у бригади все той же несамовитий дух відваги. Проте нове озброєння, стратегічне мислення та новітні технології перетворили добровольців на потужну силу. Кореспондент «Миколаївських новин» провів один день із військовим підрозділом і побачив це на власні очі.

Кодекс сержанта. Марш-кидок

Ми в степу на українському півдні, де вже віє теплий морський вітер, земля вкривається ковилою та полином, а лелеки облаштовують гнізда. Здається, що війни немає, хоча вона – зовсім поруч. Тут, на полігоні 123-ї бригади, рекрути опановують базову загальновійськову підготовку – БЗВП, а професіонали відточують бойову майстерність.

Цього дня молодші командири складали почесний іспит. «Кодекс сержанта» – це суворе випробування в умовах навчального бою, а також урочистий ритуал, де присягають бути взірцем для солдатів та надійною опорою для офіцерів.

У військовослужбовців за плечима великий життєвий і бойовий досвід. Є і миколаївці. Сивина на скронях, розлогі бороди та жиляста статура. З-під шоломів дивляться гострі й розумні очі, що безперервно сканують небо. У підсумках на бронежилетах – запасні магазини з набоями, а пальці лежать на спускових гачках автоматів. Це сержанти. Без прізвищ, лише загартовані в боях псевдо. Хтось із них щойно повернувся з «нуля» на Харківщині, хтось – із Донеччини чи Сумщини.

Дрони і переправа

Підрозділ причаївся біля стін зруйнованої будівлі. Головний сержант подає коротку команду і бійці миттєво розбігаються по секторах. Кругова оборона – іспит на довіру: тут не озираються, бо знають, що побратим тримає твою спину. Погляд одного впирається в «зеленку», інший контролює небо, третій – ґрунтову дорогу.

Раптом у безхмарному небі з’являється БПЛА – головна небезпека для піхотинця. Через хвилину він виплюне на землю умовний смертельний вантаж. У ці секунди бійці знаходять укриття і випускають свинець по повітряному ворогу.

Дзижчання квадрокоптера над головою навіть під час навчання здатне спровокувати панічну атаку. Проте на обличчях військових спокій і впевненість. Мовляв, і не таке бачили!

Настає кульмінація марш-кидка – переправа. Загін прямує до водної перешкоди. На березі в кущах замасковано плот. Він повільно відчалює, а сержанти не зводять очей з берегів і тримають зброю напоготові. На воді сховатися ніде, тому з неба – подвійна загроза. Та злагодженість дає результат: форсування успішно завершено.

І ось вже прапороносець розгортає знамено бригади, бійці заводять пісню і запалюють смолоскипи. Попереду фініш п’ятикілометрового марш-кидка – урочиста хода і церемонія складання клятви Кодексу сержанта.

Особисто привітати воїнів прибув комбриг 123-ї ОБрТрО Олег Макуха та головний сержант Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь» Олександр Снігур.

Словник війни.

Термін БЗВП – Базова загальновійськова підготовка – стрімко увірвався в повсякдення, перетворившись із сухої абревіатури на символ становлення воїна. Поруч із ним закріпилося й поняття ДФТГ – Добровольчі формування територіальних громад. Цей формат стає народним щитом, де кожен небайдужий, незалежно від віку чи професії, знайде своє місце в обороні рідної оселі. До словника війни додається НРК – Наземні роботизовані комплекси. Вони – реальність нашого фронту, беруть на себе найнебезпечніші завдання, аби зберегти життя українського солдата.

Сержант – становий хребет українського війська

Бойовий офіцер Олег Макуха – добре знаний і шанований мешканцями Миколаївщини. На фронті з 2014-го, за плечима бої під Вугледаром, Бахмутом, Соледаром. За мужність він нагороджений двома орденами Богдана Хмельницького. 123-тю окрему бригаду територіальної оборони очолив наприкінці 2024 року. Саме він вітав воїнів, виголосив промову, а потім поспілкувався з пресою, залишив автограф на свіжому номері «Миколаївських новин».

«У нас склалися добрі традиції вшанування сержантів. Вони проявляють ініціативу і відвагу і вкотре доводять, що є лідерами та основою Збройних Сил. Поки є такі воїни, поки бригада на місці – Миколаївщина перебуватиме під надійним захистом. Ми впевнені в собі. Нашій бригаді одній із перших довірили проводити БЗВП під керівництвом досвідчених інструкторів, і рівень підготовки якісно виріс», – розповів полковник Олег Макуха.

«Народні мисливці» у складі 123-ї бригади

- Миколаївці радіють новинам про збиття ворожих дронів «народними мисливцями». Це ваші люди? – запитую у командира бригади полковника Олега Макухи.

- На полігоні постійно тренуються члени Добровольчих формувань територіальних громад, що діють у зоні відповідальності нашої бригади. До лав ДФТГ приєднуються переважно ті, хто за станом здоров’я не може бути мобілізованим, але має нестримне бажання захищати свій дім. Ми взяли їх під опіку. Забезпечуємо всім необхідним – від автомобільної техніки до стрілецької зброї, проводимо бойове злагодження та професійне навчання. Результат цієї співпраці ми бачимо в небі: добровольці демонструють високу ефективність у знищенні «шахедів». Тож закликаємо небайдужих мешканців громад приєднуватися до лав ДФТГ у складі нашої бригади. Для кожного знайдеться робота, що наближає перемогу, – зазначає комбриг.

Технологія війни – безпілотні системи

«Бригада розвивається професійно та технологічно. Ми будуємо потужну систему управління, логістики, медицини, радіоелектронної боротьби та протиповітряної оборони. Чітко усвідомлюємо: за безпілотною складовою – майбутнє. Але це майбутнє для нас уже настало: в підрозділах 123-ї ОБрТрО успішно виконують бойові завдання наземні роботизовані комплекси», – підкреслив командир бригади.

Перший батальйон

Коли сержанти долали марш-кидок, на іншій локації відточували майстерність бійці 1-го батальйону безпілотних систем. Офіційно цей підрозділ у складі 123-ї бригади сформували лише в січні цього року, та новітні технології тут застосовували й раніше.

Батальйон об’єднав екіпажі розвідувальних та ударних БпЛА, фахівців із радіоелектронної боротьби. У розпорядженні – центр управління, де через супутниковий зв’язок у реальному часі координуються дії дронів-розвідників та важких бомберів, яких окупанти в паніці охрестили «Бабою Ягою».

Надбанням батальйону є парк наземних роботизованих комплексів (НРК) та власна майстерня, де техніку адаптують під потреби фронту. Міноборони вже кодифікувало понад 65 видів наземних роботів, і 123-я бригада обирає найкращі рішення. Ці помічники-роботи тримають логістику, евакуюють поранених і безпосередньо штурмують позиції ворога.

Тренер і НРК

На полігон виїхав багатоцільовий НРК, оснащений автоматичним 40-мм гранатометом – така собі снайперська артилерія, що проб’є легку броню та покосить живу силу ворога.

Заступник командира роти на псевдо Тренер особисто контролює кожен етап випробувань. Під час стрільб він прискіпливо перевіряв усе: від гусеничного ходу до чіткості роботи ударної турелі та влучань із гранатомета.

«Ми постійно вчимося та освоюємо нову техніку. Щойно протестували озброєння у різних режимах: від одиночних пострілів до автоматичних черг із використанням програмного керування», – розповідає офіцер.

Зосереджений погляд і стримана посмішка видають – результатом він задоволений. До переходу в батальйон безпілотних систем Тренер тримав оборону під Часовим Яром та Торецьком. В армії він із перших днів повномасштабного вторгнення, проте військова справа для нього не нова: родом із Баштанщини, закінчив кафедру військової підготовки миколаївського вишу, де й отримав звання молодшого лейтенанта. У мирному житті серйозно займався кросфітом. І цей гарт до екстремальних навантажень знадобився. Адже керування роботизованими системами потребує такої ж витривалості, концентрації та блискавичної реакції, як і професійний атлетизм. А вдома на офіцера чекає найнадійніший тил – дружина та син.

«Зустрів на стрільбах ще одного земляка. Вчора він майстерно міксував напої в популярному ресторані «Річмонд» на вулиці Маріупольській, а сьогодні корінний миколаївець на псевдо Бармен готує зовсім інші «коктейлі» для окупантів у складі батальйону безпілотних систем 123-ї бригади.

- Я задоволений, що потрапив у такий згуртований колектив, де кожен на своєму місці, – каже воїн. – Технології дають нам перевагу. Ми захищаємо свій дім, рідне місто, і це надихає опановувати найскладнішу техніку.

Поки на полігоні працюють наземні роботи, десь поруч літають лелеки. Життя триває, а 123-я бригада доводить: фронт Українського півдня під надійним захистом, де сучасна техніка та сталева воля наших воїнів стають нездоланним бар’єром для ворога.

***

«Миколаївські новини» щиро дякують пресслужбі 123-ї ОБрТрО за сприянння в підготовці репортажу