24 октября

Південний Буг: як поліпшити водозабезпечення Миколаївщини

Останнім часом з Росії дедалі нахабніше звучать на адресу Києва звинувачення щодо браку води в анексованому Криму, якою має, звісно, забезпечувати півострів країна-окупант.

На тлі цих подій у тіні залишаються не менш складні аналогічні проблеми зовсім поруч — на півдні України, в басейні річки Південний Буг. Своє бачення поліпшення ситуації з водозабезпеченням цього регіону пропонують автори статті.

На сьогодні у світі проблема водозабезпечення одна з найважливіших поряд зі зміною клімату, погіршенням стану довкілля. Протягом усієї історії цивілізації будували водосховища для зберігання такої необхідної для життя води в умовах мінливості витрат річок за сезонами, в маловодні роки, з накопиченням у них води в сезон паводків і використовуванням її в маловоддя.

У Біблії в Книзі Екклезіаста знаходимо: «Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі виноградники, зробив собі водойми для зрошення». Вода завжди була, є і буде основою життя людства.

У світі експлуатують близько 50 тисяч водосховищ із греблями заввишки понад 15 м, і їх будівництво триває. Основне призначення цих гідроспоруд — забезпечити потреби у воді. У Всесвітній декларації про безпеку гребель (2019) Міжнародна комісія з великих гребель зазначає: «Світові ресурси води, доступні людству, розподілені нерівномірно, а інфраструктура водних ресурсів, зокрема греблі й водосховища, стає дедалі необхіднішою для забезпечення доступності води. На сьогодні визнано, що інфраструктура зберігання води буде необхідною більше, ніж будь-коли, під час змін клімату».

В Україні в умовах дуже обмежених водних ресурсів об’єм річкового стоку, що припадає на одного жителя, один з найнижчих серед країн Європи, а найскладніші умови з водозабезпеченням останніми десятиліттями у зв’язку зі зміною клімату мають місце саме на півдні країни, в басейні річки Південний Буг. Із 2001-го по 2019 рік зміна клімату призвела в цьому регіоні до підвищення середньорічної температури повітря на 2°С й різкого зменшення стоку річки. За цей період було 16 маловодних років, а середньорічний стік зменшився з 2,88 км³ в попередній період до 2,15 км³ нині, а в маловодні роки до 1 км³ (2017).

Важливо взяти до уваги, що за рахунок водних ресурсів Південного Бугу з водосховищами забезпечується водопостачання на території із 3 мільйонами жителів. Загальний об’єм водоспоживання становить 250 мільйонів м³, з якого безповоротне використання — 50%. Тобто ситуація гостра. Річ у тому, що зі 188 водосховищ та 8005 ставків у басейні цієї єдиної тут річки тільки 11 водосховищ (з корисним об’ємом приблизно 100 мільйонів м³) використовують для регулювання стоку в маловодні роки, а 10 — для забезпечення водогосподарських потреб у верхній та середній частинах басейну Південного Бугу. Лише Олександрівське водосховище з нинішнім підпірним рівнем 16,0 м забезпечує потреби в нижній частині басейну.

У таких умовах у маловодні роки створюється вкрай складна водогосподарська ситуація в Миколаївській області, одному з найпосушливіших регіонів України. У маловодні роки мінімальні середньомісячні витрати води в літньо-осінній період становлять біля смт Олександрівка 8,18 м³/с (вересень 2015-го), 9,4 м³/с (вересень 2019). Як наслідок — різке погіршення водозабезпечення населених пунктів, сільського господарства і неможливість забезпечити санітарно-екологічні попуски 17,0 м³/с. Дедалі погіршується санітарно-епідеміологічна ситуація й екологічний стан довкілля в нижній течії Південного Бугу із заходом в її русло води з Дніпро-Бузького лиману.

У цій ситуації для надійного водозабезпечення Миколаївської області та реалізації в повному обсязі санітарно-екологічних попусків нема іншого шляху, як підняти рівень Олександрівського водосховища з 16,0 м до 20,7 м зі створенням корисного об’єму в 46 мільйонів м³, який спрацьовуватиметься в літньо-осінню межень, забезпечуючи водогосподарчі потреби області та санітарно-екологічний попуск.

Не забуваймо не менш важливих передумов для реалізації державою саме такого народногосподарського проєкту. Олександрівське водосховище як гідроспоруда комплексного призначення використовують для забезпечення роботи малої Олександрівської ГЕС потужністю 10 МВт, Ташлицької ГАЕС у складі Южно-Українського енергокомплексу (у нього входить Южно-Українська АЕС потужністю 3000 МВт), а також рекреації й туризму.

Ташлицька ГАЕС із завершенням будівництва потужністю 906 МВт має визначальне значення для подальшого будівництва ВЕС і СЕС на півдні країни

Із стрімким зростанням частки відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), що стає нині пріоритетом національної енергетичної політики України, підняття рівня Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м стає ще гострішою необхідністю. Адже Ташлицька ГАЕС із завершенням будівництва потужністю 906 МВт (нині потужність першої черги — 302 МВт) має визначальне значення для подальшого будівництва ВЕС і СЕС на півдні країни. Без балансування потужностей неможливо буде стабілізувати енергосистему. Ташлицька ГАЕС зможе забезпечити балансування приблизно 3 мільйони кВт потужностей ВЕС і СЕС, які замінять виробіток електроенергії тепловими електростанціями з подальшим недопущенням спалювання щорічно сотень тисяч тонн вугілля та викидів окисів вуглецю, інших забруднювальних речовин.

Щоб поставити крапку в дискусіях про доцільність реалізації цього проєкту, наведемо кілька важливих чинників. По-перше, з підняттям рівня Олександрівського водосховища до позначки 16,0 м було забезпечено мінімізацію негативних наслідків для навколишнього середовища. Для виконання комплексних досліджень, розроблення природоохоронних та компенсаційних заходів, прогнозу стану довкілля залучили науково-дослідні інститути Національної академії наук України, Мінприроди та інші.

При цьому до заповнення водосховища з огляду на підсумки досліджень і рекомендації науково-дослідних інститутів виконували комплекс природоохоронних та компенсаційних заходів для збереження рослинного і тваринного світу, облаштування природоохоронних об’єктів, із санітарної підготовки, археологічні дослідження та ін.

Для розв’язання проблеми охорони рідкісних, зникаючих та цінних видів рослин у зоні впливу Олександрівського водосховища виконали популяційні дослідження фахівці Національного науково-природничого музею НАН України з розробленням дієвих заходів зі збереження та охорони кожного раритетного виду, зокрема їх інтродукції, культивування та реінтродукції на території природних заповідних об’єктів, а також репатріації. На культиваційних ділянках вирощували смілку південнобузьку, смілку Ситника, вероніку Гриня, гвоздику південнобузьку та ін., що забезпечило їх збереження за підсумками багаторічного моніторингу.

По-друге, науковці Інституту гідробіології НАНУ провели посезонні комплексні гідроекологічні експедиційні дослідження біорізноманіття і стану екосистем водних об’єктів у зоні впливу Ташлицької ГАЕС на річці Південний Буг та Олександрівського водосховища. Виконано виміри гідролого-гідрохімічних та радіобіологічних показників. Внаслідок цієї роботи ідентифіковано вісім основних впливів на гідробіонтів та водні екосистеми.

Розроблено рекомендації, спрямовані на мінімізацію можливого негативного впливу на природне середовище та якість поверхневих вод під час завершення будівництва та експлуатації Ташлицької ГАЕС після поетапного підвищення НПР Олександрівського водосховища.

Загалом природоохоронні та компенсаційні заходи дали змогу зберегти біорізноманіття, Олександрівське водосховище стало природною частиною довкілля, яке використовують для рекреації, туризму.

І ще один дуже важливий чинник, на який ми хотіли б звернути увагу опонентів. Це величезний обсяг археологічних досліджень, який виконали експедиції Інституту археології НАН України. На площі 40 930 м² в зоні поселень Бузьке, Гард, Виноградний Сад та інших було виявлено 98 пам’яток, отримано археологічні матеріали епохи мезоліту, неоліту, енеоліту, трипільської культури, бронзу скіфської доби, періоду Київської Русі, а також старожитностей козацької доби. Відкрито багато археологічних пам’яток історичного значення. Ця територія тісно пов’язана з Військом Запорозьким Низовим Запорозької Січі. Архівні матеріали засвідчують, що тут із 1734-го по 1775 рік існувала Буго-Гардівська паланка і було майже 400 козацьких зимівників.

На лівому березі Південного Бугу вивищуються три великі скелі — Сова, Брама і Пугач, а навпроти посеред річки лежить переважно затоплений острів Клепаний (історична назва Гард) з найвищою позначкою 19,0 м, який завжди затоплювався під час значних паводків. Урочище Гард із балками і трьома великими скелями, островом Клепаний (Гард), вище розташованим островом Великий та іншими островами утворюють комплекс історичного ландшафту, пов’язаного з історією Буго-Гардівської паланки Запорозької Січі.

З урахуванням цього в м. Южноукраїнськ планують створити музейний комплекс, де знайдуть відображення багаторічні археологічні дослідження, історія Буго-Гардівської паланки, розвиток електроенергетики в регіоні починаючи з Мигійської ГЕС, що сприятиме збереженню історичної спадщини та розвитку туризму.

Як показують багаторічні дослідження, показники якості води в Олександрівському водосховищі та в річці біля розташованого вище населеного пункту Костянтинівка близькі за значеннями. Загальна оцінка екологічного стану в зоні Олександрівського водосховища задовільна і відповідає прогнозу. У проєкті за підсумками вишукувань, рекомендацій науково-дослідних установ НАН України та ін., в разі підняття рівня Олександрівського водосховища з позначки 16,0 м до 20,7 м передбачено всі необхідні природоохоронні та компенсаційні заходи з мінімізацією впливу на довкілля та збереження біорізноманіття в зоні цієї гідроспоруди. У зв’язку з тим що на правому березі Олександрівське водосховище межує з Національним природним парком «Бузький Гард», у проєкті передбачено заходи для поліпшення його стану. У подальшому слід розглянути питання введення Олександрівського водосховища до складу парку — така європейська практика.

І останнє, але дуже важливе. Одна з проблем у світі, пов’язана з екологічним станом річок, — старіння гребель з малими водосховищами, їх замулення, руйнування. Розв’язують ці проблеми у провідних державах на високому рівні. У США, Канаді, країнах Європи розбирають тисячі таких гребель, розчищають русла, рекультивують території тощо.

У басейні Південного Бугу тисячі ставків та велика кількість малих водосховищ. Значну їх частину побудовано ще в 1950—1970 роках. Звичайно, багато з них вже відпрацювали ресурс, зруйновані, замулені, не відповідають сучасним нормативам, їх не експлуатують. А це призводить до різкого погіршення екологічної та санітарної ситуації в регіоні. Так склалося і в басейнах інших річок. Ця проблема загальнодержавна. Вважаємо, що необхідно провести аудит усіх ставків і малих водосховищ з оцінкою їх стану, виявити ті, що вже відпрацювали, зруйновані, безгоспні, розробити програми їх розбирання з розчищенням русел, рекультивацією й поетапно її виконувати. Тут мають використати свої великі можливості органи місцевого самоврядування.

Для розв’язання всіх цих складних проблем потрібен зважений і професійний підхід, концентрація зусиль центральної й місцевої влади. За рахунок Олександрівського водосховища при рівні 20,7 м є всі умови забезпечення водопостачання та санітарно-екологічних попусків на Миколаївщині, найбільш маловодній та потерпаючій від змін клімату області. З обов’язковим збереженням природного різноманіття, історичної спадщини, поліпшення екологічного стану насамперед у нижній течії й цілому басейні Південного Бугу. Тільки за таких умов ця одна з потенційно спроможних до повного оздоровлення річок країни отримає друге дихання.

Юрій ЛАНДАУ, доктор технічних наук, заступник голови правління ПрАТ «Укргідропроект»
Артем ЧОРНОМОРОВ, народний депутат України

«Урядовий кур’єр», 23 вересня 2020 р.

    Просмотров:
    comments powered by HyperComments