11 декабря

Алексей Вадатурский обратился к жителям Матвеевки

Як моя iнiцiатива розвантажити мiсто Миколаiв вiд вантажiвок та створити новi робочi мiсця у Матвiiвцi перетворилася на цькування та погрози тих, хто мене пiдтримав

Шановні жителі Матвіївки та інших районів Миколаєва,
вкотре змушений звернутися до вас публічно, і мова знову йде про мою пропозицію щодо можливого будівництва перевантажувального термінала на околиці Матвіївки.
Проблема розвантаження наших автомобільних доріг є однією з найболючіших для Миколаєва вже майже 20 років. Користуючись цією ситуацією, чиновники чи політики, зазвичай під час виборчих кампаній, пропонують «вирішити» цю проблему то будівництвом мосту за захмарною та непідйомною для міста вартістю, то забороною в'їзду вантажівок у транзитне місто, то іншими нереальними варіантами. Але, на жаль, гучні заяви так і залишаються у віртуальному просторі, а ми з вами продовжуємо жити та потерпати від перевантаженості міста.
Мене як мешканця Миколаєва теж дуже турбує ця проблема, але, будучи керівником великого підприємства, я ще у 2009 році почав її вирішувати: збудував перевантажувальні термінали вздовж річок, сучасний вантажний флот на власному суднобудівному заводі. І на сьогодні вже маю чим пишатися - майже 60 % зернових вантажів (3,5 млн тонн/рік) наша компанія перевозить річками. Понад
1 мільйон тонн вантажів доставлено в місто Миколаїв річкою Південний Буг, а значить понад 41 тисяча вантажівок не заїхала до міста. Це також значить, що і кожен миколаївець вдихнув значно менше забруднюючих речовин від транспортних засобів і т. п.
Утім, зупинятися на досягнутому рано, адже миколаївці заслуговують на максимально комфортний рівень проживання у місті, а значить потрібно вжити додаткових заходів для вирішення цієї проблеми. І моя ідея будівництва термінала на в'їзді в місто може стати цілком раціональним, а головне реальним виходом з цієї ситуації.
Про свої наміри я, як і завжди, публічно заявив, адже розумію, що думка миколаївців важлива і до неї варто прислухатися. Ми провели публічні слухання у Матвіївці, на яких більша частина мешканців підтримали нашу ідею. Детально я вже ділився своїми враженнями про цю подію на сторінках газети «Вечірній Миколаїв».
Минулої суботи відбулися вже загальноміські громадські слухання щодо внесення змін до генплану Миколаєва, на яких розглядалося питання стратегічної екологічної оцінки. Усі охочі могли внести свої пропозиції та зауваження, які потім будуть враховані. І я теж взяв участь у цих слуханнях, адже маю пропозицію, що дозволить суттєво скоротити потік автотранспорту через місто та покращити таким чином зокрема й екологічну ситуацію в місті і безпосередньо у Матвіївці, адже на місці можливого будівництва зараз знаходиться скоріше стихійне звалище, яке так «оберігає» частина місцевих мешканців.
Яким же було моє здивування, коли побачив напівпусту залу. Виявляється, що містян зовсім не цікавить їхнє життя в місті?! У соціальних мережах вони готові гори звернути, критикуючи миколаївські мости, незаконне будівництво, засилля МАФів і бездіяльність чиновників (про це теж додам), а на ділі - байдужість і відстороненість.
Хід заходу мене теж здивував не менше: частина присутніх взагалі не знали, що і яким чином відбувається, а частина тих, хто, здавалося, не задарма відстоювали інтереси наших конкурентів, з'явилася точно не заради конструктивної розмови чи внесення пропозицій. Вони час від часу провокували присутніх, а потім, виконавши своє завдання, або ходили за додатковими вказівками, або йшли у своїх справах. Частина, емоційно виступаючи, вводила в оману присутніх, переказуючи плітки чи якісь надумані страшилки. Звичайно не обійшлося й без формально безробітних «громадських» діячів, частина з яких ходить на такі заходи як на роботу - виступають проти будь-якої ініціативи, розкачують ситуацію, висловлюють «фахову» і «експертну» думку на різні теми. Така постановка питання мене розчаровує та обурює, бо розумію, що без конструктиву, холодної голови та відповідної організації нічого доброго містянам не чекати.
Правильно зауважила одна з проєктантів генплану, що в європейських країнах заводи розташовані поряд із населеними пунктами, і люди не відчувають негативного впливу від їхньої роботи. Відбувається це через те, що європейські підприємства суворо дотримуються екологічного законодавства не на папері, а на ділі. І вона має рацію. Так діємо і ми. Саме тому на всіх підприємствах нашої компанії:
- діє закрита технологія транспортування та обробки зерна, а технологічні процеси обслуговують усього 288 аспіраційних мереж, оснащених пилоочисним устаткуванням вищого світового рівня;
- впроваджено європейський підхід щодо роздільного збирання виробничих відходів, які передаються ліцензованим організаціям для утилізації або повторного використання відповідно санітарним та екологічним стандартам;
- хіміко-технологічна лабораторія компанії, атестат акредитації якої дозволяє проводити вимірювання якості атмосферного повітря за 31 показником, водного середовища - за 40 показниками, ґрунтів та донних відкладень - за 17, на регулярній основі проводить моніторинг стану довкілля у межах діяльності виробничих підрозділів компанії «НІБУЛОН»;
- особлива увага приділяється технології очистки стічних вод, застосовується метод повної біологічної очистки з ультрафільтраційними мембранами, який широко використовується в Європі.
У 2018 році Європейський банк реконструкції та розвитку визнав компанію «НІБУЛОН» бронзовим призером у категорії «Екологічні і соціальні інновації» з інвестиційною програмою щодо розширення та модернізації зернової логістичної інфраструктури шляхом подальшого розвитку перевезень зерна внутрішніми водними шляхами. Номінантів премії обирали серед усіх клієнтів банку з усіх країн, де представлена фінансова установа.
Ось на які показники потрібно звертати увагу, а не на плітки та емоційні крики псевдозахисників, які, здається, навмисно відволікають увагу від дійсно важливих питань, натомість думаючи виключно про інтереси свої або замовників, які мені теж відомі.
Окрім іншого, автотранспорт до нашого підприємства буде йти не вашою основною дорогою, а старим автошляхом повз покинуту свиноферму, ми його відремонтуємо. Перетин доріг буде дворівневим, що дозволить уникнути перетину потоку автотранспорту. Зверну увагу, що вантажівки вже сьогодні спокійно їздять через Матвіївку, і це чомусь нікого з псевдоактивістів не турбує.
Стометрова зона між житловими будівлями та підприємством буде відділена великою зеленою зоною. До речі, власники будинку, що знаходиться найближче до цієї ділянки, підтримали нас. Хоча спочатку я думав, що саме вони виступають проти та підбурюють громаду. Таким чином, питання відстані від об'єкта до житлових будівель піднімають ті, хто проживає далеко від нього.  
Прихід нашої компанії в Матвіївку - це 200 робочих місць із середньою заробітною платою до 20 тис грн на місяць. Отже, місцеві мешканці матимуть поряд із місцем проживання гідну роботу, і їм не доведеться лишати родини та їхати за кордон на заробітки (адже я знаю, що така ситуація є в багатьох матвіївських родинах).
Окрему увагу зверну і на можливість реалізувати важливі соціальні проєкти на умовах договору про соціальне партнерство з нашою компанією. Ось, наприклад, противники проєкту говорять про гарний вид на лиман. Але чи можете ви підійти до нього через чагарники, смітники і паркани приватних будинків? А ось моя пропозиція. Я б намив би смугу з піску - 30-50 метрів, що завадило б розростанню очерету як осередку комах. Облаштував би пішохідні алеї, вздовж яких би висадив зелені насадження. Це була б чудова зона відпочинку з пляжем, водними атракціонами. А ще можна було б з'єднати місцеву набережну та ліс по кільцевій дорозі Матвіївки. На місці силікатного заводу (зараз це жахливі руїни та звалище) створити центр дозвілля, який би теж з'єднав набережну з лісом. Я думаю, що це стало б улюбленим місцем відпочинку не лише для мешканців Матвіївки, а й всього Миколаєва. А як вам ідея, щоб електромобілі курсували вулицями і забезпечували переміщення людей до зон відпочинку? Зручно було би діставатися і до Миколаєва різними катерами. Уявили?
А що пропонують взамін ті, хто виступає проти будівництва? Організувати на території зі складним рельєфом зелені насадження, які можливо виростуть через років 15-20? Хоча і це під питанням, адже мені розповіли дику ситуацію, коли у Матвіївці знайшлася людина, яка прибирала ліс та пляж, висаджувала саджанці на пустирях, а потім місцеві почали випасти на цих посадках своїх кіз і зловтішалися, коли тварини ті саджанці поїли. Хіба це по-людськи? Невже кожна позитивна ініціатива у Матвіївці сприймається отак, «в штики»? А погублення гарної ідеї вас зловтішає?
А тепер для тих, хто звинувачує мене в розбитих шляхах та усіх негараздах міста. Тільки в Миколаєві в нашій компанії працює близько 2500 працівників, з яких 50 мешкають у Матвіївці. У 2018-2019 роках сплатила 1,58 млрд грн зборів та податків, із них:
- 447 млн грн у місцевий бюджет Миколаєва;
- 180 млн грн акцизного податку, який повинен використовуватися на ремонт автошляхів, зокрема і Миколаєва.
За 11 місяців цього року ми сплатили майже 218 млн грн податків, що йдуть на виплату пенсій. Враховуючи мінімальний розмір пенсій, виходить, що 12,6 тис. пенсіонерів в Україні отримують пенсію завдяки діяльності нашої компанії. А це - кожен десятий пенсіонер міста Миколаєва, а значить і Матвіївки.  
Додатково ми інвестуємо десятки мільйонів гривень на реалізацію соціальних проєктів. А це і більше 25 комп'ютеризованих навчальних кабінетів (більше 320 тис. доларів США), і медобладнання для миколаївських лікарень (близько 600 тис. доларів США). Це означає, що ваші діти мають змогу отримати достойну освіту, а ви та ваші близькі - адекватну медичну допомогу, не виїжджаючи за межі міста. А виявляється, що я нібито все спланував ще років десять тому і надавав допомогу школам і лікарням, щоб потім їх підкупити… Це вже абсолютна нісенітниця.
Думаю, що це говорить про те, що мені як керівнику можна довіряти, і я можу реалізовувати такі проєкти.
Я вірю, що реалізація будь-якої хорошої ідеї нам із вами під силу. Але я впевнений, що це неможливо, якщо інвестора починають звинувачувати у тому, що він десятки років допомагав школам, дитсадкам, лікарням, пенсіонерам та іншим, поливати брудом, умисно поширювати брехню, вигадувати різні жахіття, а людей, які його підтримують - цькувати, як це сталося з працівниками Матвіївської ЗОШ №24. Їх та інших, хто підтримав пропозицію будівництва, почали залякувати та погрожувати на сторінках соціальних мереж та «незаангажованого» місцевого інтернет-видання, яке нещодавно програло нам у суді справу щодо поширення недостовірної про нашу компанію інформації. І я дуже вдячний цим людям, адже вони нічого не порушували, а просто виявилися сміливішими за інших та здатними публічно заявити про свою громадянську позицію, бо такі ж матвіївці, як і інші.
Але так, є й інші - вони мовчать, чекають, поки ситуація вирішиться сама собою, і хтось зробить їх щасливими. Як не дивно, таку позицію зайняли не лише більшість містян, але й місцеві чиновники та еліти, якщо вони є. Вони вирішили, що не варто приходити на громадські слухання, а можна віддати майбутнє цілого міста та людей на відкуп хоч і професійних, але експертів, для яких Миколаїв усе ж чуже та незнайоме місто, і вони не знають нашу історію та потреби місцевих жителів. От і складається враження, що місцевій і обласній владі плювати на Миколаїв. Так ми і будемо жити далі - серед розвалених будівель, без паркових зон та зі стихійними звалищами, з забігайлівками на тротуарах, із заборонами будівництва вище 4-го поверху - з одного боку, а з іншого - несанкціонованим зведенням об'єктів посеред міста без жодних погоджень та обговорень. Так ми залишимось невиразним сірим провінційним містом, у якому правлять забобони, плітки, заздрість та страх до всього нового, сучасного і успішного.
Ось так, завдяки байдужості та бездіяльності одних та небажанні розвивати своє місто інших моя ідея розвантажити місто Миколаїв від вантажівок та створити нові робочі місця у Матвіївці перетворилася на цькування та погрози для мене і тих, хто мене підтримав.
P.S. У ході цих подій я якось був навіть готовий відступити від своєї ідеї. Але потім сам жахнувся, адже зрозумів, що якщо не я, то хто? Хто, скажіть мені, буде розвивати наше місто? Розбудовувати інфраструктуру? Де всі ті видатні містобудівники і державні діячі, ті політики, яких ми постійно обираємо? Де всі ті диванні експерти, які «рвуть у клоччя» за країну, за місто в коментарях у соцмережах? На громадських обговореннях їх не було…
До того ж я ще й не звик відступатися, а перепони мене лише надихають і дають зрозуміти, що я на правильному шляху. Тому я готовий відстоювати цю ідею, миколаївців хоч на громадських слуханнях, хоч на місцевому референдумі. Давайте діяти разом і робити наше місто кращим! Це моє звернення не лише до матвіївців, а й до всіх мешканців міста Миколаєва.

З повагою та вдячністю

Герой України, лауреат державної премії України в галузі архітектури,
генеральний директор ТОВ СП «НІБУЛОН»
Олексій Вадатурський

Просмотров:
comments powered by HyperComments