22 октября

Чому я розмовляю українською?

Російськомовна Одеса перетворюється в україномовну - опитування

Якщо француза запитати, чому він розмовляє французькою, італійця - італійською, англійця - англійською, то це, мабуть, були б здивовані обличчя. Це логічно - я живу в своїй країні і розмовляю рідною мовою.
Тоді чому таке запитання постає в українських реаліях? Одеса - місто на півдні України зі своїм характером, історією, думками та мовою. На вулицях почуєш безліч мов, саме це свідчення його багатокультурності та багатонаціональності. Але все ж одесити розмовляють здебільше російською. Хоча торік 83 відсотки батьків одеських першокласників обрали для них навчання українською. А я поспілкувалася з одеситами, які перейшли на українську. Запитувала, чому?
Анна Михайленко, історик та громадська діячка.
 - Розмовляю українською, тому що дуже люблю країну і наша мова одна з найкращих. Вона більш лагідніша, більш рідна. В дитинстві, коли ми їздили до бабусі до Росії, там були сусіди кияни, і ми з ними розмовляли винятково українською. Цитую себе тоді 12-річну, кажу: «Ага, які ви невігласи, ми знаємо дві мови, а ви одну» (сміється). На роботі намагаюся з колегами спілкуватися, але це нелегко.
В Одесі «жахливо» нелегко розмовляти українською. Кажуть, що розмовляєш на «львовском», питають, звідки приїхала. Якщо говорити про «ущемленіє» мови, то це саме про українську. Мене особливо дивує, коли, наприклад, галичани приїздять до Одеси та розмовляють російською. У них склався стереотип: «Я приїхав до російськомовної Одеси».
Як почати вивчати українську?
Треба себе оточити позитивними людьми, які розмовляють українською. Через добро, позитивні вчинки, слухати українську музику, читати та мандрувати Україною. Наша мова варта того, щоб нею розмовляли і пишалися.
Наталя Михайленко, громадська активістка, історик, очільниця Одеського обласного центру патріотичного виховання та організації дозвілля дітей та молоді.
- Розмовляти українською - це моя самоідентифікація. Я корінна одеситка, живу в центрі і в якийсь момент зрозуміла, що це свідомий вибір. На жаль, у нашій країні якщо ти розмовляєш українською, це означає, що ти є політично активний. У школі мені подобалась історія України, і я вступила на історичний факультет. А після Помаранчевої революції почала більше спілкуватись українською. У фейсбуці з 2008 року пишу українською.
Як сприймало оточення родина, друзі?
Батьки російськомовні: мати має українські корені, але народилася на Кубані, батько - одесит. Вони ставляться позитивно до того, що ми з сестрою розмовляємо українською.
Люди дивуються, як це в Одесі розмовляють українською. Деякі кажуть, що я брешу, що одеситка. Побутує думка, що українська - це не престижна мова, нащо нею розмовляти. А в Одесі іноді й небезпечно розмовляти українською, особливо у громадських місцях та транспорті.
2007 року на День Незалежності один дідусь мене лаяв за те, що я вплела у волосся синьо-жовту стрічку. А моя україномовна подруга казала: «Якби я розмовляла китайською, мені було б легше жити в Одесі».
Чому важливо вчити українську?
Це сором - не знати своєї мови. Народився в Україні - тож вивчай українську, розмовляй.
Андрій Хріненко, ступінь магістра з прикладної математики, інженер науково-технічного центру «Енергоатом».
 - Пошук самоідентифікації на основі теорії ігор (науки про пошук оптимальної стратегії та рішень) і гіпотези лінгвістичної відносності Сепіра-Ворфа («Мова визначає те, як ми сприймаємо цей світ»).
Якщо життя можна визначити як гру, де кожен шукає оптимальні рішення своїх проблем, а мова визначає спосіб мислення та формує те, як ми дивимося на світ, тоді саме мова може об’єднати та тримати національну спільноту. Тоді всі сприйматимуть світ та його проблеми однаково і швидше рухатимуться до кращого майбутнього.
Коли почав розмовляти українською?
У серпні 2017-го свідомо перейшов на українську. Я був на тренувальних зборах із бразильського джиу-джитсу, і так сталося, що товаришував із львів’янами. Саме тоді вирішив теж розмовляти українською. Це був ідеальний момент, адже мене не було вдома певний час, і повернувся, вже спілкуючись українською. Це не був радикальний перехід, спочатку розмовляв тільки з батьками, потім поступово почав розширювати це коло - найближчі друзі, друзі, знайомі, колеги.
Історія з цим пов’язана.
У коледжі вивчав предмет «Українська література», викладав його письменник Олег Олійників - одесит у восьмому поколінні. Його предки належали до чорноморських козаків, які не пішли на Кубань, а перебудовували Одеський морський порт. Я знав його як україномовну людину, а інші викладачі з нього кепкували. Саме цей викладач був одним із тих людей, який заклав у мене «зернятко українства».
Як сприймало оточення та родина?
Якось на день народження мені зателефонувала тітка з вітаннями, я, звісно, розмовляв українською, а вона назвала мене «націоналістом». Після чого я розірвав із нею стосунки. З бабусею також була розмова, ми порозумілися, але вона розмовляє зі мною російською. Нині дві людини зі мною спілкуються українською - батько та науковий керівник в університеті.
Як почати розмовляти українською?
Щоб вивчити українську, достатньо лише жити в Україні. В рідній Одесі почуваєшся туристом. Було дуже сумно, що немає з ким поспілкуватись українською. «Майданутий» - чув образливе на свою адресу. Але я впевнений, що саме українська мова допоможе об’єднати людей для того, щоб разом йти у майбутнє.
Євген Дворський, одесит, волонтер, керівник громадської організації «Культпросвіт», координатор кінопоказів Фестивального палацу Одеського міжнародного кінофестивалю, підприємець.
- У дитинстві поруч зі мною були яскраві особистості - мої бабусі. Одна - вчителька російської мови сільської школи. В побуті розмовляла українською. Інша бабуся мешкала на півночі Одещини, там відчувається вплив Поділля і в звичаях, і в кухні, і в мові. А оскільки літні шкільні канікули, а інколи і зимові, я проводив у селі то у однієї бабусі, то у іншої - навколо чув і спілкувався переважно українською.
Історія з цим пов’язана.
2009 року запропонували поїхати з творчим візитом до Москви. Впродовж тижня спілкувався з людьми з різних соціальних груп - таксистами, інтелігенцією, в метро, на вулиці… Саме тоді я відчув себе іншим. Тому вирішив спілкуватися українською. Але почали траплятися дуже неприємні ситуації - коли там чули українську, вони її сприймали як наругу над їхньою мовою і поводилися досить агресивно. Ситуація вкрай засмутила. Після повернення в Україну вирішив, що маю йти в громадський сектор і обов’язково маю спілкуватися українською.
Хто приклад? Хто розмовляє українською?
Колись українська гучно лунала з дротового радіо. Можна було почути правильні наголоси, вислови. В ефірі була така радіопередача «Слово», тривала вона не більше 20-30 хвилин, цікавої інформації там було багато. Іноді щось конспектував, а потім переповідав на уроках у школі. Пам’ятаю дуже добре - програму вели диктори Світлана Горлова та Віталій Розстальний. Вони робили це божественно, еталонно. А на одеському радіо бездоганно володів українською легендарний диктор Вадим Сочинський.
В Одесі легко, безпечно розмовляти українською?
Одеса - місто контрастів, а проблема дійсно виникає у певних імперських шовіністів, котрих одеситами назвати важко. Їхніх батьків (до кісток мозку комуністів) списували з військової служби зі всього СРСР до Одеси. Частина з них так і не збагнули, що мешкають в незалежній Україні.
Чому важливо вчити українську?
Найперше - щоб самоідентифікуватися. Головнокомандуючий віддає накази мовою держави, якій він служить. Якщо солдат не володіє мовою рідної країни, а розуміє лише мову ворога, то команди якого Головнокомандуючого він виконуватиме? Думаю, цей приклад доречний під час теперішньої російської агресії.
Як почати розмовляти українською?
Почати думати українською.
Чи є майбутнє в української мови в Одесі?
Багато років розказують одну і ту ж байку про те, що Одеса нічого спільного з Україною не має, оскільки започаткувала місто Катерина II, а будували його греки, французи, італійці, а далі прийшла радянська влада. Однак насправді є дуже багато фактів, які свідчать про зворотне, зокрема потужна роль української інтелігенції у вихованні культурного та наукового потенціалу Одеси. Прикладів неймовірно багато, мої найулюбленіші: винахідник кінематографу Йосип Тимченко. Це ж він на декілька років раніше, ніж брати Люм’єри, створив кіноапарат, але не запатентував його. А ще харків’янин Михайло Водяной, який приїхав до Одеси з трупою львівського театру. Зараз ім’я Водяного носить Одеський національний музично-драматичний театр.
Тому безсумнівно: Одеса - це Україна!

Анна ВАЩЕНКО - з Одеси

Материал публикуется в рамках реализации украинско-немецкого проекта «Долой стену. Строим мосты взаимопонимания в разделенном обществе» - серии тренингов для молодых людей, которые интересуются журналистикой, но не являются профессионалами в этой области.
Проект организовала Международная сеть журналистов и медиаинициатив ЕС и Восточной Европы n-ost (Берлин) при финансировании Министерства иностранных дел Федеративной Республики Германии.

Просмотров:
comments powered by HyperComments