22 августа


Южно-Українська АЕС без закритих тем

Складний вододіл Павла Вірича

Павло Вірич, начальник управління капітального будівництва ВПЮУАЕС, народився в с. Заводівка Березівського району Одеської області, закінчив Одеський політехнічний інститут, більше 20 років працював на Южно-Українській АЕС, у т.ч. начальником реакторного цеху, з 2003 року опікується питаннями будівництва об’єктів Южно-Українського енергокомплексу, з 2007-го – начальник управління капітального будівництва ВПЮУАЕС.

Мій співрозмовник довго шукав у щільному робочому графіку час для зустрічі. А знайшовши, погодився за умови: поговоримо на будмайданчику. Мене задовольнила така пропозиція, бо,чесно кажучи, сама недолюблюю кабінетних бесід. Хоч добре розумію, що основні питання стосовно будь-якого будівництва вирішуються в кабінетах, бо перш, ніж вийти на майданчик, усе має бути чітко спроектовано, навіть не 7, а 107 разів вивірено та відміряно, прораховано і затверджено. Але жу кабінетах питання, а на майданчику - життя. Таке як воно є - із вітрами та хмарами пилу влітку,з багнюкоюпід ногами восени, з на перший погляд хаотичними, а насправді чітко спланованими та зведеними у правильну послідовність діями людей і механізмів. І саметут найкраще усвідомлюєш важливість кабінетних суперечок і пошуку оптимальних рішень.

Зустрів мене Павло Вірич біля будівельного штабу, а в простонародді вагончика. Гостинно запрошуючи досередини, зазначив: «Так я зможу і з Вами поспілкуватися, і свої справи підтягнути,і будмайданчик попутно оглянути». Компактне приміщення зустріло нас аскетичною обстановкою – великий стіл «змійкою», ряди стільців і рясно завішені схемами та графіками стіни. Сьогодні тут тихо, чується легке відлуння власних кроків. Та раз на місяць, коли засідає оперативний штаб будівництва (я декілька разів була присутня) тут все змінюється - стає і гамірно, і гаряче. Дотримання термінів поставок, уточнення проекту, виконання графіка робіт, хто винен у відставанні, яких заходів вжито, щоб надолужити згаяне, - запитання, відповіді, з’ясування, доручення та записи до протоколу…«На те він і оперативний, щоб без зволікань вирішити проблеми, які виникають у перебігу будівництва, - посміхається Павло Михайлович, коли я змальовую свої враження про засідання штабу. – А компліменти ми скажемо один одному по завершенні будівництва, коли передаватимемо об’єкт експлуатаційникам».

Швидко впоравшисьзі своїми «штабними» справами, мій співрозмовник запрошує мене вже безпосередньо на будівельний об’єкт. Поки йдемо, починаю розпитувати.

- Коли було важче будувати - в колишні часи глобальних проектівчи нині?

- Складнощі були завжди. Хоч, звичайно ж, у часи, коли у нас на майданчику на повну силу працювали будівельні організації, які споруджували атомну станцію та об'єкти гідрокомплексу, було дещо простіше. Потім був складний період, та все ж, на щастя, спільними зусиллями вдалося зберегти потужну будівельну організацію. Я маю на увазі Юженергобуд, що нині займається і реконструкцією атомної станції, і будівництвом бризкальних басейнів, і добудовою Ташлицької ГАЕС.Тож сьогодні ми теж маємо достатню кількість висококваліфікованих фахівців, які в складі організації-генпідрядчика забезпечують вирішення практично всіх питань, пов’язаних з будівництвом.

- Ви зараз назвали два масштабніпроекти, які реалізуються на Южно-Українському енергокомплексі, – будівництво бризкальних басейнів і спорудження Ташлицької гідроакумулюючої станції. Чи пов'язані між собою об’єкти, ними передбачені?

- Прямого зв'язку немає. Так як не пов'язані і ніколи не будуть пов'язані між собою ставок-охолоджувач атомної станції та верхня водойма ГАЕС, у чому нас часто звинувачують. При цьому і проект реконструкції системи техводопостачання, в рамках якого на березі Ташлицького ставка-охолоджувача АЕС споруджуються п’ять бризкальних басейнів, і проект добудови Ташлицької ГАЕС передбачають масштабні будівельні роботи. Виходячи з цього, діяльність двох штабів, створених для оперативного вирішення поточних питань, що виникають у процесі їх втілення, об'єднали. Таке рішення ухвалилинещодавно, в квітні цього року.

- Можливо, плутанина виникла через споріднені назви:Ташлицький ставок-охолоджувач і Ташлицька ГАЕС - зв'язок напрошується сам собою.

- Можливо. Так історично склалося. Але припускаю, що не останню роль тут відіграє недовіра до атомної енергетикита супротив усьому, що з нею пов'язане. На жаль.

- Сьогодні у Вас є можливість зменшити градус цієї недовіри. Люди більш за все бояться того, чого не знають і не розуміють. Ось і поясніть. Бризкальні басейни - що це за об'єкт, для чого він призначений, скільки коштує і коли буде введений у роботу?

- Почнімо з історії. Багато років ми шукали вихід - як вивільнити замкнуті на все літо 1200 мегават атомних потужностей, що залишаються незадіяними через недостатню охолоджувальну здатність Ташлицького ставка-охолоджувача. Причина такої ситуації полягає в тому, що вже в процесі спорудження до проекту Южно-Українського енергокомплексу було внесено корективи. Зокрема, замість чотирьох атомних енергоблоків залишилося три зі спільною водоймою для охолодження конденсаторів турбін, або так званого третього контуру АЕС. Тут відразу дуже важлива ремарка: конденсатор турбіни належить до обладнання другого - нерадіоактивного - контуру атомної станції. Тож вода Ташлицького водосховища, що його охолоджує, з точки зору радіоактивності жодним чином не відрізняється від води Південного Бугу.

Що ж до зміни проекту… Часи глобалізації пройшли. Переміг вдумливий підхід і зважена оцінка всіх «за»та «проти» з точки зору збереження довкілля. Думаю, це правильно, адже ресурси природи не безмежні. Але натомість ми отримали проблему недостатньої охолоджувальної здатності Ташлика і, як наслідок, обмеження потужності атомних блоків у літній період. Аби їх зняти, Харківський інститут «Енергопроект» запропонував реконструювати систему технічного водозабезпечення, збудувавши на березі ставка-охолоджувача бризкальні басейни.

Отак, розмовляючи, ми дісталися бризкальних басейнів. Вірніше, першого з них. Бо загальна площа об’єкта більше 77 гектарів, тож ділянка під п’ятий басейн – десь ген-ген ближче до краю горизонту. Очам відкрився широкий майданчик, заплетений густою мережею трубопроводів. Такий собі гребінець фантастичного велетня, якого господар загубив на березі водойми та десь, мабуть, неймовірно бідкається з цього приводу.Кожен зубець гребінця по обидва боки усіяний відростками-соплами.

- Тут відбуватиметься те, заради чого все затівалося – додаткове охолодження циркуляційної води, - продовжує екскурсію Павло Вірич. - Трубопроводами зі ставка-охолоджувача вона подаватиметься на 375 розбризкувальних сопел у кожному басейні. Їхня продуктивність – 130 кубометрів на годину. Діаметр кожної краплини з врахуванням охолодження 4 міліметри.

- Чому саме 4, а не 2 чи, наприклад, 5?, - хочу задовольнити свою цікавість.

- Розмір розраховано таким чином, щоб краплину не віднесло вітром, якщо б вона була занадто дрібною, іпри цьому відбувався максимально можливий теплообмін.

Як бачите, перший і другий басейни – перша черга об’єкта - вже повністю готові. Роботи тут завершено. Трубопроводи чекають на воду.

Оживити дещо фантастичний пейзаж бризкальних басейнів має насосна станція. Це другий об’єкт, який ми відвідали того дня. Саме тут сьогодні сконцентровано головні сили будівельників. У великому кратері-котловані глибиною 12 метрівпрацюють більше двох сотень людей, на під’їзній дорозі діловито снують вантажні автомобілі та будівельна техніка. Я нарахувала десь зо три десятки.

- Не можу сказати, що це типова споруда,- продовжує розповідь Павло Вірич. - Свого часу тендер на поставку насосів для бризкальних басейнів виграла італійська фірма «TERMOMECCANICAPOMPE».І вже виходячи з конструктиву запропонованого обладнання, довелося суттєво змінити проект будівлі. Почнемо з того, що в новому варіантіпередбачене унікальне кранове устаткування. Кран вантажопідйомністю 55 тонн дозволить на етапі будівництва монтувати насоси, а в подальшому їх обслуговувати.Спорудження насосної станції ми ведемо так би мовити, етажеркою – від 1-го насоса до 5-го.Сьогодні вийшли на позначку «нуль», займаємося бетонуванням перекриття. Практично підходимо до монтажу насосних агрегатів. Самі ж насоси - всі 5 комплектів - уже поставлені на майданчик і зберігаються на складах. Звичайно, не все легко та просто. Були проблеми з отриманням документації від заводу-виробника насосів, після позначки «нуль» постало питання вихідних даних кранового обладнання, на стадії вирішення питання постачання складових для системи електропостачання об’єкта. Ці та низка інших причин призвели до необхідності перегляду графіка виконання робіт. Тим не менш, ми впевнено рухаємося до введення в дію першого пускового комплексу. Станеться це вже наступного року.

Маю зазначити, що до зустрічі з Павлом Віричем я готувалася. Серед іншого з’ясувала, що широкомасштабний проект реконструкції системи технічного водопостачання власних потреб ЮУАЕС налічує ще один об’єкт – струменеспрямовуючу споруду. Побували ми й там. 500-метрова насипна гранітна розділова дамба та прикріплений до неї гнучкий ланцюг з плавучих понтонних модулів розділили зону скиду та зону забору води, яка використовується для охолодження технологічного обладнання другого контуру АЕС.

- Струменеспрямовуючу споруду ввели в експлуатацію минулого року. Чи є ефект від її наявності?

- Безперечно. Оскільки ми перенаправили струмінь гарячої води в бік хвостової частини Ташлицького водосховища, збільшилася площа її охолодження. Відразу стало помітним зниження температури. За різних погодних умов воно становитьвід 0,5 до 1,5 градуса.

- А який ефект очікується від введення в роботу всіх п’яти бризкальних басейнів? І, до речі, коли це станеться?

- Завершити реалізацію проекту реконструкції системи техводопостачання АЕС плануємо 2021 року. За розрахунками фахівців, п'ятьбризкальних басейнів знизять температуру циркуляційної води на 7 градусів - кожен приблизно на 1,4 градуса. Додаткова система охолодження дозволить повністю зняти обмеження потужності трьох атомних блоків у гарячі літні місяці. Але, щоб так сталося, всі учасники проекту мають добре попрацювати. Щоб було зрозуміло, яких масштабів мають бути докладені зусилля, наведу декілька цифр. Загальна площа п’яти басейнів становитиме280 тисяч квадратних метрів;загальна довжина трубопроводів – близько 7 кілометрів, їхні діаметри – від 60 сантиметрів до майже 2,5 метра; на них розмістяться 1900 розбризкувальних сопел. У процесі втілення проекту буде використано 212 тисяч тонн металу та укладено близько 100 тисяч кубометрів бетону.

Павло Михайлович наводить цифри, як-то кажуть, «з льоту», без папірця. Натхненна таким фактом, прошу назвати ще декілька.

- Скільки коштує проект і коли він окупиться?

- Загальна вартість реконструкції системи техводопостачання АЕС складає 3,4 мільярда гривень.Проект має окупитися за 8 років. Додатковий річний відпуск електроенергії в результаті його реалізації складе від 547 мільйонів за консервативними підрахунками до 2,5 мільярдів кіловат-годин за максимальною розрахунковою оцінкою. Це не враховуючи отримуваної завдяки запуску бризкальних басейнів можливості введення додаткових регулюючих потужностей для енергосистеми України. Повна реконструкція системи техводопостачання власних потреб атомної станції дозволить збільшити об'єм верхнього водоймища Ташлицької ГАЕС за рахунок відділення частини ставка-охолоджувача АЕС відсічною греблею в районі автодорожнього моста. Це є одним з факторів, які можуть забезпечити можливість добудови гідроакумулюючої станції в повному проектному обсязі, тобто в складі 6 агрегатів.

Нині ж на існуючому верхньому водоймищі можуть працювати 3 гідроагрегати ГАЕС. Двавже експлуатуються, це перша черга станції. А третій - друга черга - залишається в стадії будівництва.

- Про це, будь ласка, докладніше. Чи не означає Вами сказане все ж наявностіпевного зв'язку між двома водойми?

- Жодним чином. Ставок-охолоджувач атомної станції, як і раніше, буде надійно ізольований від верхнього водоймища Ташлицької ГАЕС. До речі, 2017 року ми втретє провели комплексну державну експертизу проекту добудови гідроакумулюючоїстанції, минулого року узгодили його з профільними міністерствами - фінансів, економіки, регіонального розвитку, юстиції, охорони природного довкілля, енергетики та вугільної промисловості.

Щодо змін меж двох водойм, то відбуватиметься це так. Замість нинішньої тимчасової відсічної дамби буде збудована постійна гребля в районі автодорожнього мосту.За рахунок цього до верхньої водойми ГАЕС відійде 5 додаткових мільйонів кубів води. У результаті її загальний об’єм складе 8 мільйонів кубічних метрів.

- Наскільки складною Вам видається зміна лінії вододілу? І головне:чи не завдадуть шкоди річці Південний Буг ті води ставка-охолоджувача, які в процесі перенесення греблі стануть частиноюверхнього водоймища Ташлицької ГАЕС і в результаті водообміну потраплять до нижньої водойми - в Олександрівське водосховище на Південному Бузі?

- Тут я би виділив два аспекти. Якщо говорити суто про будівельну частину, то ця робота не складніша за будь-який інший процес зведення дамби. Складнішим буде переконати громадськість у тому, що, цитуючи Вас, зміна вододілу безпечна для довкілля загалом і Південного Бугу, зокрема. Нашу сьогоднішню розмову я почасти маю намір використати і з цією метою також.

Почнемо з радіології. З повною відповідальністю заявляю, що концентрація радіонуклідів у воді ставка-охолоджувача АЕС не відрізняється від показників річки Південний Буг.Особливо наголошую, що вона, ця концентрація, в обох випадках набагато нижча від допустимих значень за критерієм «питна вода для населення».

Тепер про хімію. Солевміст води Ташлицького водосховища маємо вищий, ніж у річкової води. На те є декілька причин, одна з яких – високе засолення природного джерела Ташлик, на руслі якого створено став-охолоджувач. Щоб запобігти високій концентрації солі, наслідком якої є передчасне зношеннята вихід з ладу обладнання, рівно 25 років тому розпочали продувку водойми. Її проводять за затвердженим регламентомі жорстко контролюють. Результати спостережень свідчать, що за весь час ведення продувки порушень регламенту не зафіксовано ні відомчими наглядовими службами, ні органами державного контролю.

Навіщо я завів про це мову? А ось навіщо. Перед тим, як частина води Ташлицького ставка-охолоджувача включиться в цикл Ташлицької ГАЕС, буде виконано розгорнутий аналіз – хімічний, радіологічний, температурний тощо. Буде розроблено спеціальний регламент обміну цієї води з урахуванням витрати річки Південний Буг, напрямків вітру та цілої низки інших показників, який забезпечить мінімізацію впливу на довкілля. І так як і з продувкою, ми беззаперечно його дотримуватимемось. Сьогодні питання розробки такого регламенту в роботі.

- Хочу підсумувати нашу розмову. З того, що я зрозуміла:будівельники нині перебувають на передових рубежах розвитку енергетичного комплексу, що генерує кожен десятий кіловат в Україні. І від їх професіоналізму та відданості своїй справі (вибачте за пафос) немалою мірою залежить майбутнє цього підприємства?

- Безперечно. Усі роки, скільки існує Южно-Український енергокомплекс, їм тут знаходиться робота. У життя втілюються великі та малі проекти. Саме руками будівельників зведені АЕС, ГЕС і ГАЕС, які сьогодні успішно експлуатуються, щодня виробляють для країни мільйони кіловат-годин. А у випадку з ГАЕС ще й регулюють навантаження в енергетичній системі, роблячи її надійнішою та стійкішою. Я твердо переконаний: нам з ними під силу не лише складні вододіли, а й заміщуючий четвертий атомний блок, і багато інших великих і малих об’єктів.

Бесіду вела Галина Степова

Просмотров:
comments powered by HyperComments